Розкрито таємницю “великого затемнення” зірки Бетельгейзе
Астрономи кажуть, що їм вдалося розгадати таємницю раптового затемнення однієї з найяскравіших зірок, повідомляє 1NEWS з посиланням на BBC.
Бетельгейзе, червоний супергігант у сузір’ї Оріону, різко потемнів наприкінці 2019 та на початку 2020 років.
Через це багато вчених припускали, що життя величезної зірки завершується і вона скоро вибухне.
Але астрономи, які вивчали Бетельгейзе за допомогою “Дуже великого телескопа” (Very Large Telescope, VLT), стверджують, що насправді причиною затемнення була, скоріше за все, величезна хмара пилу між Землею та зіркою.
Ми бачимо Бетельгейзе як помаранчеву точку у верхньому лівому куті сузір’я Оріону (або ж нижньому правому – якщо хтось дивиться з Південної півкулі).
Це порівняно близька до нас зірка на відстані близько 550 світлових років.
А вчені знають її як одну з “напівправильних змінних зірок”, які періодично змінюють свою яскравість. Період таких змін, коли зірка стає яскравішою, а потім темніє, зазвичай у Бетельгейзе триває близько 400 днів.
Але те, що сталося наприкінці 2019 року, було дуже незвичним.
Втрата яскравості було значно сильнішою, ніж коли-небудь бачили спостерігачі за Бетельгейзе.
Астроном Мігель Монтарге вирішив з колегами дослідити це явище за допомогою одного з найпотужніших телескопів на Землі – “Дуже великого телескопа”, який розташований у Чилі, але є частиною Європейської південної обсерваторії.
Цей телескоп має таку роздільну здатність, яка дозволяє прямо дивитися на поверхню Бетельгейзе.
Тож астрономи порівняли зображення до, під час та після затемнення, а також провели моделювання, за допомогою якого спробували з’ясувати, що саме могло впливати на те, як Бетельгейзе виглядала з Землі.
У вчених було два головних припущення.
Перше пов’язане з великою холодною (порівняно) плямою на поверхні Бетельгейзе. Такі супергіганти відомі своєю конвекцією – переміщенням тепла в об’єктах, що переноситься їхньою речовиною. Тож на їхній поверхні можуть виникати гарячіші та холодніші області.
Друге припущення – зірку могла закривати хмара пилу, яка сформувалася біля неї з боку Землі.
У підсумку вчені дійшли висновку, що на затемнення вплинули обидва фактори.
“Наша загальна ідея полягає в тому, що на зірці була холодна точка. Вона через локальне падіння температури і газ, який викинуло раніше, конденсувався у пил”, – пояснює BBC News Емілі Кеннон з Левенського католицького університету в Бельгії.
Маса Бетельгейзе у 15-20 разів більша від Сонця.
Такий великий об’єкт має більше шансів колись перетворитися на наднову зірку – супернову.
Тож не дивно, що раптове потемніння зірки багато хто сприйняв як ознаку майбутнього величезного вибуху Бетельгейзе.
Емілі Кеннон продовжує: “Все ж не думаю, що це явище означає перетворення Бетельгейзе на супернову незабаром. Нехай це і було б дуже цікаво та я сама б хотіла це побачити”.
“Ми знаємо, що червоні супергіганти можуть демонструвати значну втрату маси, що є свідченням завершення їхнього життя і ймовірного перетворення на супернову. Але Бетельгейзе, на нашу думку, є порівняно молодим супергігантом, у якого ще багато часу”, – відзначає вчена.
Багато – це скільки?
Зазвичай астрономи говорять про десятки і навіть сотні тисяч років.
А вибух супернової зірки був би винятковим видовищем, яке можна було б бачити навіть при денному світлі.
Останньою надновою зіркою у нашій галактиці Чумацький шлях був спалах зірки Кеплера у 1604 році.
Записи астрономів тих часів свідчать, що той вибух могли бачити вдень протягом тижня.
