Материнство в нових реаліях: стилістка Галина Денисюк про третю дитину та виклики безсонних ночей

Минуло вже два місяці відтоді, як відома українська стилістка та блогерка Галина Денисюк втретє стала мамою. За цей час її родина звикла до нового ритму життя, старші сини із захопленням прийняли молодшого братика, а сама Галина зізнається: кожна дитина змінює батьків по-своєму. В ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» вона розповіла про найзворушливіші моменти материнства, перші усмішки маленького Андрія, підтримку старших дітей та мрії про майбутнє своєї великої родини.

«Зараз я вже не уявляю нашу родину без Андрія, здається, він був з нами завжди»

— Від народження сина минуло вже два місяці. Якщо озирнутися назад, яким був для вас цей період?
— Ці два місяці промайнули дуже швидко. З одного боку, було багато нових турбот, безсонних ночей та хвилювань, адже немовля потребує постійної уваги. А з іншого — цей час був наповнений неймовірним щастям і любов’ю. Кожен день із Андрійком приносить нові емоції, нові відкриття та маленькі перемоги. Зараз я вже не уявляю нашу родину без нього, здається, ніби він був з нами завжди. Ці два місяці ще раз нагадали мені, наскільки швидко ростуть діти, тому я намагаюся цінувати буквально кожну хвилину поруч із сином.

— Які моменти материнства за цей час стали для вас найціннішими, а які — найбільшим викликом?
— Найцінніші для мене — миті, коли він усміхається, дивиться мені в очі або спокійно засинає на руках. Саме тоді розумієш, що справжнє щастя складається з таких простих і дуже щирих миттєвостей. Цей період проминає надзвичайно швидко, тому хочеться запам’ятати кожну його емоцію, кожен погляд і кожну усмішку. Найбільшим викликом залишається знайти баланс між увагою до малюка, старших дітей, домашніми справами та роботою. Але з кожним днем ми дедалі краще організовуємо свій побут, і я розумію, що любов та підтримка родини допомагають впоратися з будь-якими труднощами.

— Напевно, Андрій змінився за цей час. Які риси характеру вже помітні?
— За ці два місяці Андрій дуже змінився. Він став уважнішим до всього, що відбувається навколо, із великою цікавістю розглядає світ, спостерігає за нами та любить спілкуватися поглядом. Уже зараз він дарує свої перші усмішки, і це неймовірно зворушує всю нашу сім’ю. Видно, що він дуже спокійний, лагідний та водночас допитливий хлопчик. Мені подобається спостерігати, як щодня він відкриває для себе щось нове, і я впевнена, що попереду на нас чекає ще дуже багато прекрасних моментів.

— А на кого малюк зараз більше схожий?
— Усі кажуть, що Андрій дуже схожий на свого старшого брата Макса в такому ж віці. Це справді помітно, особливо коли ми переглядаємо старі сімейні фотографії. Інколи навіть здається, що це одна й та сама дитина. Мені цікаво спостерігати, як він ростиме, адже діти змінюються буквально щомісяця. Можливо, згодом у ньому проявляться риси тата чи мої, але зараз найбільше всі бачать саме схожість із Максом.

— А як старші брати ставляться до Андрія?
— Макс і Єгор дуже люблять молодшого братика. Вони із задоволенням підходять до нього, розмовляють із ним, усміхаються, граються та завжди цікавляться, як він себе почуває. Мені дуже приємно бачити, що вони не ревнують, а, навпаки, намагаються допомагати мені в усьому. Для Андрія це вже зараз велике щастя — рости в такій дружній і люблячій родині. Я впевнена, що з роками між ними сформується міцний зв’язок і вони завжди підтримуватимуть один одного.

— Який момент із сином запам’ятався вам найбільше?
— Напевно, найзворушливіше — це його перша усмішка. Важко передати словами ті емоції, які відчуваєш у цей момент, адже здається, ніби весь світ завмирає. Це особливе відчуття, яке назавжди залишається у серці кожної мами. Насправді таких щасливих моментів уже було чимало: його перші погляди, реакція на голос, коли він спокійно засинає на руках. Саме такі дрібниці створюють найцінніші спогади, які хочеться зберегти назавжди.

— Як поява третьої дитини змінила вашу родину?
— З появою Андрія в нашому домі стало ще більше любові, тепла й турботи. Звичайно, спочатку довелося звикати до нового ритму життя, адже кожен член родини теж проходив свій період адаптації. Але зараз ми вже поступово знайшли цей баланс, і кожен має свою важливу роль. Старші діти із задоволенням допомагають, чоловік підтримує мене, тому всі труднощі переживаються значно легше. Зараз я ще більше відчуваю, що велика родина — це справжня сила.

«Я вже знаю, що не потрібно прагнути бути ідеальною мамою, важливо просто бути поруч зі своїми дітьми, дарувати їм любов і турботу»

— Чи відчуваєте, що стали іншою мамою, ніж були після народження старших дітей?
— Так, безумовно. З кожною дитиною приходить більше досвіду, впевненості та внутрішнього спокою. Якщо раніше я могла хвилюватися через кожну дрібницю, то зараз ставлюся до багатьох речей набагато мудріше. Я вже знаю, що не потрібно прагнути бути ідеальною мамою, важливо просто бути поруч зі своїми дітьми, дарувати їм любов і турботу. Сьогодні я значно більше насолоджуюся кожною миттю материнства і намагаюся не поспішати, адже знаю, як швидко ростуть діти.

— У турботах знаходите час для себе?
— Часу для себе зараз справді небагато, але я зрозуміла, що навіть короткі моменти відпочинку мають велике значення. Якщо є можливість випити чашку чаю в тиші, трохи побути наодинці із собою чи просто виспатися — це вже допомагає відновити сили. Велике значення має підтримка чоловіка та близьких, які завжди готові допомогти. А ще мене наповнюють щасливі моменти з дітьми. Для мене найважливіше — коли вдома панують любов, взаєморозуміння та відчуття, що ми всі поруч одне з одним.

— Якою ви бачите свою сім’ю через кілька років? Про що найбільше мрієте для своїх дітей?
— Мрію, щоб через кілька років ми так само залишалися дружною, люблячою родиною, яка підтримує одне одного в будь-яких життєвих ситуаціях. Найбільше хочу, щоб мої діти росли здоровими, щасливими, добрими й упевненими в собі людьми. Дуже важливо, щоб вони завжди підтримували один одного, незалежно від віку чи обставин, і знали, що сім’я — це місце, де їх завжди люблять і чекають. Для мене це найголовніша мрія як для мами, адже всі матеріальні речі можна здобути, а любов, довіра й міцні родинні стосунки залишаються найціннішими.