Лікар пояснює причини хропіння та апное: сучасні методи діагностики і лікування цього тривожного сигналу здоров’я

Поки у сусідній кімнаті хтось спить, Ірина Сподіна з колегою Вітою Чуб всю ніч не змикають очей, уважно прислухаючись до… гучного хропіння. Зазвичай їхні пацієнти — люди, які ризикують одного разу лягти й не прокинутись. Тобто ті, хто страждає різними порушеннями сну, зокрема тяжкою формою апное (зупинкою дихання уві сні).

Тим часом датчики полісомнографа, прикріплені до тіла пацієнта, реєструють фази сну, роботу серця, рухи очей, м’язів, частоту чи відсутність дихання, рівень кисню в крові тощо.

— Якось разом з нашим анестезіологом ми спостерігали за одним чоловіком, — пригадує пані Ірина. — І коли у того сатурація впала нижче 50 відсотків, колега рішуче сказав: «Його треба або будити, або терміново підключати до апарату штучної вентиляції легень, бо зараз зупиниться серце!» Цифра, яка висвітилась на моніторі, свідчила про страшенну гіпоксію. Загалом це вважається термінальним станом, адже норма насичення крові киснем (сатурація) у здорової дорослої людини становить 95−99 відсотків. Але наш пацієнт, який не дихав сорок секунд, нарешті вдихнув, і загроза його життю на кілька секунд минула.

Ірина Сподіна — лікар-отоларинголог (ЛОР), фоніатр та сомнолог, працює у лабораторії сну, що близько двох років тому відкрилася в полтавській приватній клініці «Безега і Кº». «ФАКТИ» розпитали у неї про те, наскільки небезпечне банальне хропіння, що може супроводжуватись зупинкою дихання, й чи можна його позбутися.

Сон із СІПАП-апаратом чи операція?
— Пані Ірино, чому ми хропимо?
Хропіння виникає, коли повітря проходить через звужені дихальні шляхи. При цьому чується характерний звук, оскільки розслаблене м’яке піднебіння, яке відмежовує ніс від глоткової порожнини, опускається й при видиху коливається на повітрі, як фіраночка.

Утруднене дихання під час сну часто виникає через анатомічні особливості або внаслідок хронічних процесів. А саме: гіпертрофовані носоглотковий та піднебінні мигдалики, поліпи, недорозвиненість дихальних шляхів, спадкові або генетичні захворювання.

Але часто причиною хропіння є зайва вага, малорухомий спосіб життя, стреси, перевтома. Рідко — травми головного мозку, перенесені нейроінфекції.

Алкоголь зазвичай посилює розслаблення м’язів гортані та глотки, тому хропіння стає гучнішим. Але це не просто звук. Це тривожний сигнал: організм отримує недостатньо кисню.

— Це якось лікується?
— На жаль, медикаментозно ні. Але кожній проблемі зазвичай є пояснення, і воно досить індивідуальне. Якщо після огляду й дообстеження людини в лабораторії сну нам удається з’ясувати стан пацієнта й причини хропіння, ми рекомендуємо або ж хірургічний метод корекції верхніх дихальних шляхів, або ж апаратний — сон із СІПАП-апаратом. Це невеликий пристрій, який підтримує постійний позитивний тиск на вдихові й знижений на видиху, внаслідок чого тримається тонус м’язів горла й носоглотки.

— Розкажіть детальніше про обидва методи. У яких випадках вони застосовуються?
— Оперативне втручання рекомендують переважно дітям, у яких часто розростаються аденоїди або піднебінні мигдалики, із-за чого вони можуть хропіти й навіть страждати на апное. Хірургія як у дітей, так і в дорослих, може включати корекцію носової переділки, видалення поліпів та аденоїдів. У дорослих іще — доброякісних чи злоякісних утворень на голосових складках. Та основне — корекція піднебінних мигдаликів і резекція (підрізання) або пластика м’якого піднебіння.

Оперативні втручання виконуються під загальною анестезією, за винятком окремих випадків. Відсоток ускладнень або якихось ризиків мінімальний. Іноді ми стикаємося з комбінованою проблемою. Скажімо, видаляємо поліпи в носі й цим самим частково прибираємо хропіння, але якщо у людини є апное, то потрібно підбирати СІПАП-апарат.

— Його можна придбати в інтернет-магазині. На що при цьому звертати увагу?
— Чого я не радила б робити, так це купувати такі дорогі речі через Інтерфакс-Україна. Ми чи інші клініки є офіційними представниками виробників саме медичної апаратури й налаштовуємо її індивідуально для кожного пацієнта під час полісомнографії з урахуванням особливостей. Зокрема, підбираємо певні налаштування на апараті, фіксуємо, чи зникає на них хропіння, контролюємо подальший стан пацієнта, забезпечуємо гарантійне й технічне обслуговування.

Хропіння доводить до інфарктів, інсультів, а також до розлучень
— Людина лишається «прив’язаною» до цього апарату до кінця життя?
— Знову ж таки, все індивідуально. Але загалом це довготривале лікування. Якщо діагностуємо апное центрального генезу, тобто коли проблема криється у дихальному центрі головного мозку, тоді її не можна вирішити. Хронічні нейроінфекції також завдають, на жаль, іноді необоротних змін.

— Хочеться, звісно, почути про позитивні результати.
— Рік тому до нас звернувся молодий чоловік з надлишковою вагою. Після обстеження на полісомнографі ми рекомендували йому СІПАП-апарат й модифікувати спосіб життя, щоб позбутися зайвих кілограмів. Нещодавно він приїхав на консультацію. За цей час його вага зменшилась на 27 кілограмів й показники стали набагато кращими. Однак він залишиться поки що на апараті — йому треба ще знизити вагу.

— Яким чином зайва вага впливає на хропіння й на апное зокрема?
— Річ у тім, що жирова тканина у нас відкладається, на жаль, не тільки по периферії (на животі, руках, ногах тощо), а й на внутрішніх органах, в тому числі й у гортані, носоглотці, на піднебінні. Через це дихальні шляхи, звісно, звужуються. У когось більше, в когось менше. Та якщо людина системно худне, відповідно, жирова тканина зменшується і проблема стає не такою явною.

— Чи має значення вік у лікуванні апное?
— Так. У молодих кращі перспективи, оскільки вони не обтяжені хронічними захворюваннями. Скажімо, найстаршому нашому пацієнтові 76 років. Він має досить великі кардіологічні проблеми, переніс шунтування судин серця. Чоловікові важко навіть говорити — в нього з’являється задишка. А уві сні міг не дихати навіть по сімдесят секунд. При цьому його хворе серце одразу ж починало битися втричі швидше. Якщо в нормі серцебиття вночі 40−60 ударів за хвилину, то в нього при зупинці дихання ми фіксували до 120. Адже коли ми не дихаємо і нам бракує кисню в організмі, серце намагається компенсувати це за рахунок об’єму крові, еритроцити якої переносять кисень та вуглекислий газ. Якщо ж трапляється кисневе голодування мозку, тоді стається ішемічний інсульт, а якщо від цього страждає серцевий м’яз, тоді — інфаркт.

Імовірно, якби чоловік раніше звернувся до фахівців з проблемою апное, то таких значних метаболічних змін у серці не відбулося б. Або навіть можна було б запобігти цьому захворюванню. А в молодого хлопця з нетривалим апное невизначеного генезу, який рік був на апараті, все нормалізувалось, і він уже обходиться без нього.

— Ви говорите про чоловіків. Серед ваших пацієнтів нема жінок?
— Їх хіба що відсотків десять. Просто жінки більше турбуються про здоров’я своїх чоловіків й наполягають на обстеженні. Втім, цьому існує й інше пояснення: коли чоловік дуже хропе, ніхто в родині, особливо якщо вона живе в однокімнатній квартирі, не може заснути. Насправді це досить велика проблема. Доходить навіть до розлучення.

Згідно зі статистикою, майже 1 мільярд людей у всьому світі страждає на апное. З них близько 425 мільйонів мають помірну або тяжку форму, яка потребує обов’язкового лікування. Після 65 років з цією проблемою стикається 60% населення, незалежно від статі.

Як розпізнати підступну зупинку дихання уві сні
— Коли у таких випадках слід звертатися за допомогою до фахівців?
— Апное буває тихим, відтак, дуже підступним. Це коли уві сні організм не видає ніяких звукових сигналів. Людина дихає собі тихенько, а потім не дихає, й може не знати про свою біду. Тому на це мають звернути увагу її близькі, які сплять поруч.

А загалом на проблему вказують надмірна денна сонливість, відчуття перевтоми. Людина може спати 8−10 годин, але не висипатися, їй важко прокинутися, на ранок вона почувається розбитою. Удень же може заснути за кермом автівки, що дуже небезпечно, «вимкнутися», сидячи біля телевізора чи за столом, у громадському місці тощо. А все тому, що вночі її мозок страждав від кисневого голодування. Тобто намагався вижити, а не відпочивав.

Фізіологічною нормою вважається до 5 зупинок дихання уві сні на годину. А ми фіксуємо й до 60.

Циклічні зупинки дихання у глибоких фазах сну можуть тривати як понад 10 секунд, так і більше хвилини. При цьому сатурація падає навіть до 47%. На жаль, одного разу така зупинка може виявитись фатальною. За статистикою, найчастіше це стається між 4-ю й 6-ю годинами ранку. В цей час також фіксується найбільше інсультів та