Чотири роки війни: вплив тривалої втоми на психічне здоров’я українців
Тривожні дзвіночки: ваша «соціальна батарейка» постійно розряджена, а звичні радості більше не приносять задоволення
— Пані Валеріє, скажіть, будь ласка, наскільки сильно війна та обстріли насправді впливають на самопочуття українців?
1NEWS.COM.UA
— Мабуть, кожному з нас знайоме це відчуття. Після чергової ночі обстрілів ми прокидаємося абсолютно розбитими й спустошеними. Іноді ми вже навіть перестаємо запитувати одне одного на роботі, як минула ніч, як хто почувається. Ми просто автоматично приходимо на роботу й починаємо виконувати свої звичні справи.
Протягом дня нам важко зосередитися, втримувати увагу та працювати так само ефективно, як раніше. Переглядаючи новини, ми не завжди відчуваємо емоційну включеність чи співпереживання — іноді, навпаки, помічаємо певну емоційну дистанцію або навіть байдужість. А до вечора залишається лише одне бажання — дожити до кінця дня, лягти спати й хоча б трохи відновити сили.
Насправді війна, обстріли та постійні атаки мають на меті не лише фізичні руйнування. Вони залишають серйозний слід і в нашій психіці, впливаючи на психічне здоров’я кожного з нас.
Ми поступово виснажуємося, і на це впливає цілий комплекс чинників. Щодня ми стикаємося з важкою інформацією, читаємо страшні новини, бачимо людські втрати й руйнування. Навіть якщо ми цього не помічаємо, усе це так чи інакше нас травмує.
Читайте також: Не всі люди потребують лікування: лікар про панічні атаки
— За якими ознаками можна зрозуміти, що щось не так і наше психічне здоров’я потребує більшої уваги?
— Після безсонних ночей, коли відбуваються ракетні та шахедні атаки, до психологічного навантаження додається й фізичне виснаження. Нічні обстріли, повітряні тривоги, порушений сон, нестабільний графік життя, постійне відчуття загрози, відсутність повноцінного відпочинку, — усе це поступово накопичується. Багато людей уже роками працюють без достатніх відпусток і можливості якісно відновитися. Свою роль відіграє й економічна криза, яка обмежує можливості для дозвілля, зміни обстановки та відпочинку.
Таке тривале фізичне й емоційне виснаження впливає не лише на наше самопочуття, а й на здатність мислити критично, ухвалювати рішення та справлятися з повсякденними завданнями. І дуже часто ми можемо помітити це у власних відчуттях та поведінці.
Наприклад, нам усе частіше хочеться усамітнитися, хоча раніше це було для нас нетипово. Ми можемо відчувати, що наша «соціальна батарейка» постійно розряджена і навіть коротке спілкування забирає багато сил.
Ми також можемо помічати, що спокійного вечора після роботи, вихідних чи навіть короткої відпустки вже недостатньо, щоб відновитися. Звичайні побутові справи накопичуються настільки, що здаються непідйомними. З’являється відчуття, ніби перед нами стоїть величезна гора завдань, а сил вистачає лише на найнеобхідніше.
Змінюється й наше емоційне життя. Ми можемо перестати відчувати радість у тих ситуаціях, які колись приносили задоволення. Або помічати емоційне оніміння — коли навіть події, які зазвичай викликали смуток чи сильні переживання, більше не знаходять емоційного відгуку. Це не означає, що ми стали байдужими. Часто це свідчить про те, що наша психіка вже тривалий час працює на межі своїх можливостей, намагаючись захистити нас від надмірного навантаження.
Читайте також: Безоплатна паліативна допомога вдома: як українцям отримати медичну підтримку під час важкої хвороби
Чому втома не минає, а перетворюється на хронічну?
— Будь-яка психічна реакція організму має певний біологічний механізм. Розкажіть трохи більше про хронічну втому і стрес. Як вони впливають на самопочуття людини?
— Стратегічно для ворога це є однією з цілей — виснажити нас, втомити, деморалізувати й дестабілізувати. Адже люди, які перебувають у стані хронічної втоми та стресу, мають менше ресурсу чинити опір, критично мислити, ухвалювати рішення й протистояти тиску.
Водночас хронічна втома і стрес — це не якісь абстрактні поняття. Вони мають цілком конкретні біологічні механізми. Під час стресу в організмі відбувається викид гормонів, зокрема кортизолу та адреналіну. У короткостроковій перспективі це абсолютно нормальна й навіть корисна реакція: вона допомагає нам мобілізуватися, швидше реагувати на небезпеку, ефективніше виконувати складні завдання.
Однак коли стрес стає хронічним, а рівень цих гормонів тривалий час залишається підвищеним, це починає системно впливати на весь організм. Порушуються сон і метаболічні процеси, зростає фізичне виснаження, а разом із ним змінюється й наш емоційний стан.
— Чи можуть тривалий стрес та хронічна втома загострити вже існуючі проблеми, наприклад, якщо у людини є генетична схильність до психічних розладів?
— Хронічна втома часто супроводжується пригніченістю, апатією, відсутністю ентузіазму, зниженням мотивації та ініціативності. Крім того, тривалий стрес може загострювати вже наявні психічні розлади або стати тим фактором, який сприяє розвитку розладів у людей, які мали до них схильність.
Тому сьогодні особливо важливо бути уважними до свого стану. Насамперед варто розуміти контекст, у якому ми живемо. Багато реакцій, які ми зараз переживаємо, є закономірними. Вони мають зрозуміле біологічне підґрунтя і є природною відповіддю психіки на тривалий стрес. Але водночас ми можемо зробити багато для того, щоб допомогти собі пройти цей непростий період.














Це просто жах! Чотири роки війни, і ніхто серйозно не займається людьми, які страждають. Витримка має межі, а ми продовжуємо боротися з наслідками, як ніби це нормально. Де підтримка і реальні рішення? Скільки ще можна терпіти?
Війна триває, а ми продовжуємо жити в умовах постійного стресу. Важливо не забувати про наслідки для психіки. Часом здається, що втома охоплює не лише тіло, а й душу. Підтримка одне одного та відкриті розмови про психологічні проблеми — це те, що може бодай трохи полегшити цей тягар. Не можемо дозволити, щоб війна забрала не тільки наше майбутнє, а й спокій у серці.
Слухайте, це дійсно важлива тема! Необхідно дбати про себе і підтримувати одне одного в ці непрості часи. Сподіваюсь, що більше людей зрозуміють, як важливо займатися своїм психічним здоров’ям!
Стільки років війни вже на наших плечах, і важко не помітити, як це впливає на нашу свідомість. Втома, що накопичується, — це не тільки фізичне виснаження, а й глибокі емоційні рани. Важливо, щоб ми не боялися говорити про свої переживання, адже у спільності є сила. Дбати про психічне здоров’я — це так само важливо, як і про фізичне. Сподіваюсь, що з часом зможемо знайти шлях до зцілення і повернутися до нормального життя.