ЄС imposes sanctions on six Russians involved in Navalny’s poisoning


ЄС запровадив санкції проти російських науковців, причетних до розробки хімічної зброї
У п’ятницю Рада ЄС ухвалила рішення про введення обмежувальних заходів щодо шести російських громадян, які були залучені до розробки хімічної зброї, зокрема епібатидину.
За інформацією пресслужби Ради ЄС, токсин був виявлений у зразках, взятих з тіла Алексєя Навального після його смерті в російській виправній колонії. Це підтвердило високу ймовірність того, що причиною його смерті стало отруєння епібатидином.
До списку осіб, які підпали під санкції, увійшли вчені та дослідники військової сфери. Серед них є Ігор Бабкін, керівник лабораторії Наукового центру “Сигнал”, де відбувалися дослідження та публікації на тему синтезу епібатидину. Також у списку Ірина Дерев’ягіна, аналітик з хімічних досліджень у Державному науково-дослідному інституті органічної хімії та технології Росії, а також Михаїл Гуцалюк, завідувач відділу організації наукової роботи у Військовій академії радіаційно-хімічної та біологічної оборони.
Обмежувальні заходи ЄС проти застосування та розповсюдження хімічної зброї наразі охоплюють загалом 31 особу та 6 організацій.
Особи, включені до санкційного списку, підпадають під заморожування активів, а також їм заборонено отримувати кошти або економічні ресурси. Крім цього, на підсанкційних осіб накладено заборону на в’їзд до ЄС.
Нагадаємо, 14 лютого Британія, Франція, Німеччина, Нідерланди та Швеція оприлюднили спільну заяву, у якій стверджується, що результати лабораторних досліджень свідчать про смерть Навального у в’язниці внаслідок отруєння, за чим, з дуже високою ймовірністю, стоїть російська влада.
Вони також повідомили, що свої висновки передають до Організації із заборони хімічної зброї.
Після цього 17 країн закликали до нового розслідування смерті Навального.














Цікаво, як санкції стають все більш звичним інструментом в міжнародній політиці. З одного боку, це може показувати рішучість ЄС у боротьбі з агресією та порушенням прав людини, але з іншого — чи реально вони вплинуть на ситуацію в Росії? Схоже, що така політика просто закріплює протистояння і не веде до реальних змін.
Чому ми досі терпимо безкарність тих, хто відкрито порушує міжнародні норми і навіть намагається вбити опозиційних лідерів? Де реакція нашої влади?
Чи можемо ми, як суспільство, залишитися байдужими до дій, які порушують основні права людини, і чому наш голос не звучить на всіх рівнях влади?