Проституція у Молдові: життя поза законом і мізерні грошіСюжет

Вони часто стають жертвами насильства та переслідування з боку поліції, їх зневажають, вони змушені вести паралельні життя. Репортаж DW про секс-індустрію в одній із найбідніших країн Європи.

“За фасадом ввічливості елегантно вдягненого клієнта може ховатися чудовисько”, – розповідає молдавська повія. Вона знає, про що каже: її робоче місце – вулиця одного з міст на півночі Молдови. Тут ми й познайомилися з нею та двома її колегами. Вони розповіли нам, наскільки небезпечна їхня робота. “Вони повісили Мар’яну, втопили Наташу. Я не дуже пам’ятаю, як померла Юля, Таню забили до смерті, її тіло знайшли на узбіччі дороги. Тіло іншої робітниці секс-індустрії було викинуто в канал. Коли його знайшли, особу жінки вдалося встановити лише за її одягом”, – згадують вони.

У Республіці Молдова, однієї з найбідніших країн Європи, з населенням менше трьох мільйонів людей – близько 15 800 повій, майже третина з них – у столиці Кишиневі. Дані про чоловіків, які працюють у секс-індустрії, відсутні. Недавнє опитування показує, наскільки сильно в Молдові дискримінують працівниць секс-індустрії: 88 відсотків респондентів заявили, що не хотіли б навіть перебувати поряд із людиною, яка продає своє тіло. Проституція в Молдові є незаконною, все відбувається таємно, і жінки не можуть сподіватися на будь-який захист з боку влади. Якщо стане відомо, чим вони заробляють на життя, на них чекають штрафи у розмірі від 88 до 118 євро.

Секс-працівниці, з якими ми розмовляли, розповідають про свої страхи: уночі їх часто переслідували поліцейські, і їм доводилося ховатися в кущах. Вони неодноразово зазнавали принижень, побиття та насильства з боку клієнтів. Більшість із цих жінок кажуть, що обрали проституцію від розпачу та бідності – як єдиний спосіб прогодувати родину та вижити.

Українські повії освоюють Кишинів

П’ятикілометрова вулиця Calea Basarabiei перетинає промислову зону Кишинева. Вона відома тим, що по обидва боки дороги стоять повії, які чекають на потенційних клієнтів. Різні групи поділили територію. Початківців спочатку проганяють. “Ми старі, нам уже 36, комусь 46 років, а чоловіки, які приходять сюди за сексом, завжди віддають перевагу молодим, тому ми їх проганяємо”, – каже жінка, яка займається проституцією понад 20 років.

За її словами, з початку війни в Україні в Кишиневі з’явилося кілька груп українських жінок, які торгують тілом, але їхню роботу організують сутенери. “І працюють вони лише вночі, завжди на постійному місці”, – каже вона.

Сутенери, за словами повій, останнім часом не впливають на секс-індустрію в Молдові: жінки працюють самостійно і домовляються про ціни безпосередньо з клієнтом. У той час, як елітні ескортниці заробляють кілька сотень євро за ніч, жінки, які працюють на вулиці, отримують від десяти до 25 євро за клієнта. Чим менше місто, тим нижчі ціни: у невеликому місті з населенням 30 000 осіб вони отримують близько п’яти євро за свої послуги.

Паралельні життя

У маленьких містах працювати особливо важко – не лише через дуже низькі ціни, розповідає 40-річна працівниця секс-індустрії: “Всі негативно ставляться до таких жінок, як я. Мене заарештовували, мені довелося заплатити штраф, і поліція знає про мою діяльність” . Її дітям особливо тяжко. “У школі або у дворі їх дражнять, тому що їхня мати – повія”, – зітхає вона.

Вона обрала цю роботу, бо не було іншого способу заробити гроші. “Багато людей думають, що проституція – це один із найпростіших способів отримати гроші. Той, хто так говорить, не уявляє, як важко жінці, яка продавла своє тіло, відновити свою фізичну та душевну рівновагу”, – розповідає вона.

За її словами, їй потрібен шанс заробити гроші в інший спосіб. “Всі ставляться до нас зневажливо, бачать у нас щось брудне та огидне. Буває, що до нас ставляться навіть гірше, ніж до злочинців, які вбивають інших людей”, – каже вона.

Крім жінок, які чекають на клієнтів на вулиці, є ті, хто пропонує свої послуги у власній квартирі або виїжджають у квартиру клієнта. Часто це студентки чи навіть заміжні жінки, чиє оточення не знає, чим вони займаються.

До цієї групи належить Діана, у якої безробітний чоловік та двоє маленьких дітей. Вона має офіційну, постійну роботу, але зарплати, еквівалентної 172 євро на місяць, недостатньо для сім’ї з чотирьох осіб. Саме тому вона зайнялася проституцією. “Я готова на все, аби мої діти не голодували. Я веду два паралельні життя, ніхто не знає про мою другу роботу. Я, як і раніше, дуже активно беру участь у житті своїх дітей, я хороша мати”, – розповідає вона.

До секс-роботи черз зґвалтування

П’ять жінок, з якими ми розмовляли і які займаються проституцією, зустрічаючись із клієнтами не на вулиці, а вдома – одружені та мають дітей. Вони не хочуть, щоб їхнє оточення дізналося про “паралельне життя”, і дуже бояться того дня, коли це може статися. Але ніхто з них не хоче відмовлятися від стабільного прибутку від проституції.

Згідно з дослідженням неурядової організації Act for Involvement, близько половини секс-робітниць у Кишиневі є жертвами сексуального насильства, що сталося у дитинстві або ранньому підлітковому віці. Ольга, яка займається проституцією вже 26 років, каже, що у 12 років її зґвалтував чоловік її вчительки. Але вона мовчала, бо злочинець погрожував убити її, якщо вона розповість про це. “Я нічого не сказала, тому що була надто налякана. І ось так я закінчила тим, що стала спати з чоловіками за гроші”, – розповіла вона.

Хворі, бідні, зневірені

Згідно зі звітом Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу за 2021 рік щодо розвитку ситуації в Молдові, 2,7 відсотка працівниць секс-індустрії в країні інфіковані ВІЛ. Наша співрозмовниця, колишня ескортниця, розповідає, що серед її клієнтів були високопосадовці, успішні бізнесмени, мери, політики. Вона не знає, від кого заразилася ВІЛ. Через свою хворобу вона втратила VIP-клієнтів та єдине джерело доходу. Від бідності та розпачу почала обмінювати сексуальні послуги на їжу. Стала алкоголічкою і одного разу навіть потрапила до лікарні у стані алкогольної коми. Найбільше вона шкодує, що покинула медичну школу, коли надійшла пропозиція працювати в секс-індустрії.

Деякі жінки розповідали, що сплачували штрафи за проституцію, іншим вдається їх уникнути. Як, наприклад, Ларисі, яка займається проституцією вже 26 років. Вона родом із Придністров’я. Оскільки вона не має молдавського посвідчення особи, вона не сплачує штрафи. На гроші, які вона заробляє у Кишиневі, Лариса змогла купити своєму синові квартиру на його 17-річчя та ремонтує свій будинок у невизнаній “ПМР”. Між зустрічами з клієнтами вона постійно розмовляє телефоном із будівельниками, які встановлюють нову систему опалення. Їй 47 років, і вона хоче “вийти на пенсію” за три роки.

А ось для Іраїди штрафи за проституцію є проблемою: їй уже довелося заплатити їх понад 200 разів. Під час розмови з нами, чекаючи на клієнтів на вулиці, вона була на восьмому місяці вагітності. Вдома на неї чекають ще двоє дітей, а чоловік сидить у в’язниці за торгівлю наркотиками: “Він проведе за ґратами багато років, тому мені доведеться самій дбати про дітей”, – каже вона.

Багато секс-працівниць з різних міст Молдови, які розмовляли з нами, шоковані тим, що у вуличній проституції стає все більше неповнолітніх. І це незважаючи на те, що в країні секс із неповнолітніми карається тюремним ув’язненням. “Наймолодшим дівчаткам лише дванадцять років. Поліція знає про це, ймовірно, соціальні працівники теж знають, але ніхто нічого не робить, щоб врятувати їх”, – каже повія з невеликого містечка в центрі країни. І потім задумливо додає: “Я гадаю, що у чоловіків також мають бути якісь базові моральні принципи…”.

Цей текст є результатом розслідування команди журналістів у Республіці Молдова, до якої належить і журналістка DW Віолета Колесник із Кишинева. Журналісти в рамках цього розслідування поговорили з більш ніж 40 секс-робітницями з різних міст Молдови.

Джерело: Українська служба DW

---

Новини від 1News в Telegram. Підписуйтесь на наш канал