Світ

Енергетичні реформи в Україні стали взірцем для Східної Європи

Сьогодні Київ є значно надійнішим транзитером, аніж коли-небудь в історії газового сектору країни

Впродовж багатьох років Східна Європа зазвичай була найскладнішим регіоном з точки зору лібералізації газових ринків, конкуренції та формування інтегрованого блоку країн, здатних торгувати між собою на основі взаємоухвалених правил. Ці проблеми мають низку причин. У деяких випадках вони виникли через те, що окремі держави намагались здійснити відчутний перехід від централізованої до дерегульованої економіки. В інших випадках енергетичний сектор був надто просякнутий корупцією, яку підтримувала Росія і це блокувало будь-які серйозні спроби реформування.

Про це йдеться в аналітичній публікації Аури Сабадус, експерта з енергетики у Міжнародному центрі дослідження товарних ринків на сторінках Atlantic Council, – інформує 1NEWS з посиланням на Foreign Ukraine.

Процес реформ, який стартував в українському газовому секторі після Євромайдану у 2014 році є винятком з цієї негативної тенденції. Це не лише змінило внутрішню промисловість, але й спонукало сусідні країни брати з України приклад.

Цікавим прикладом є Молдова, яка ще декілька років тому залежала від імпорту російського газу, але при цьому не мала резервних сховищ, щоб гарантувати безперервні поставки у період пікового попиту. Молдова надалі залежить від Росії у поставках газу, а місцева державна газова компанія «Молдовагаз» частково належить російському «Газпрому». Проте, у багатьох аспектах країна повторює досвід України. Це передбачає застосування ключових положень європейського регулювання.

На початку жовтня 2020 року Молдова почала експортувати природний газ в Україну з метою зберігання у сховищах, одночасно резервуючи вихідну потужність, яку запропонував Оператор ГТС України через відкриту платформу згідно з правилами ЄС. Як і Україна майже рік тому, Молдова готова відокремити свої операції з передачі електроенергії від материнської компанії «Молдовагаз» й створити нового оператора «Молдоватрансгаз» до кінця 2020 року.

Молдова прагнула повернути собі роль регіонального транзитера після того, як на початку цього року російський «Газпром» скерував близько 30 мільярдів кубометрів газу, які весь час транспортувались через Трансбалканський газопровід, до «Турецького потоку-1/2». Влітку 2020 року Молдова також підписала 12 контрактів на передачу електроенергії і уже посприяла експорту з України в Румунію та імпорту з Балкан в Україну.

Влада Молдови тепер хоче переконати більше компаній укласти довготриваліші контракти на транзит газу через Молдову на основі моделі, схваленої «Нафтогазом» та «Газпромом». «Нафтогаз» має контракт на організацію передачі з «Газпромом», а також окрему угоду з Оператором ГТС України.

Процес реформування газового сектору Молдови не є завершеним. Країні надалі потрібно переглянути свої тарифи на передачу, щоб гарантувати справедливі та конкурентоздатні тарифи для усіх учасників ринку, а також усунути багато подвійних стандартів.

Сергій Макогон, генеральний директор «Оператора ГТС України» нещодавно висловив занепокоєння з приводу подвійних стандартів, пов’язаних з тарифним режимом, який затвердив молдавський регулятор. Згідно існуючих домовленостей, компанії сплачують 11 доларів за 1000 кубометрів на 100 км і ця ставка може бути на 50% вищою.

На відміну від України, якій вдалось відкрити свій газовий ринок, Молдова ще далека від процвітання ринкової конкуренції, оскільки «Молдовагаз» є монопольним постачальником.

Проте, здатність України залучати багато вітчизняних та зарубіжних компаній для торгівлі всередині країни чи на кордоні з Україною зараз є потужним сигналом працездатності та вигоди цієї моделі для тих, хто її ухвалив. Приклад України може спонукати країни Західних Балкан та Каспійського регіону запозичити його.

Як і Україна, ці країни є сторонами домовленостей чи спостерігачами Енергетичного співтовариства – інституту в ЄС, який покликаний поширити принципи вільного ринку на сусідні регіони. Поки обов’язки, які передбачені Енергетичним співтовариством, значною мірою не призвели до подальших реформ.

Туреччина, країна-спостерігач Енергетичного співтовариства, ініціювала реформи газового сектору 20 років тому. Проте більшість проголошених реформ у Туреччині ще не проведено. Відокремлення операцій з передачі електроенергії від компанії BOTAS – ключова вимога ринкової реформи, протягом багатьох років виликала гарячі дискусії, оскільки турецькі політики побоюються відмовитись від контролю над стратегічним елементом енергетичної інфраструктури країни.

Україна може похвалитись найпотужнішою газовою мережею у Європі, може стати взірцем для усіх політиків в Анкарі, які занепокоєні тим, що продаж транспортних активів і створення незалежного оператора є небезпечними. Відокремивши передачу від торгівельних операцій та зберігання, Україна створила самодостатню організацію, яка може керувати собою й володіє достатньою незалежністю, щоб пропонувати покупцям комерційно привабливі продукти. Сьогодні Київ є значно надійнішим транзитером, аніж коли-небудь в історії газового сектору країни.

Оператор ГТС України уклав транзитний контракт, який повинен дозволити йому отримати близько 7 мільярдів доларів від «Газпрому» впродовж наступних 5 років. Кількість вантажовідправників-нерезидентів, які зараз імпортують газ в Україну з метою зберігання, збільшилось у понад 10 разів (з 7 у 2018 році до 79 у 2020 році).

Фактично, зростання торгівельної активності на кордонах України з країнами Центральної Європи спонукало сусідніх операторів пропонувати конкурентоздатні умови, зокрема знижки для компаній, які обирають експортну та імпортну пропускну здатність в Україну і з України. Оскільки Україна створила оптимальні умови для компаній-нерезидентів для збереження газу у своїх підземних сховищах, торгівельна активність у Словаччині та Угорщині також збільшилась цього року.

Ці приклади яскраво свідчать, що реформування газового сектору України принесло свої плоди. Енергетичні реформи України викликали зміни, які ще кілька років тому видавались неймовірними. Досвід України в енергетичному секторі після 2014 року – це своєрідна історія успіху та взірець для наслідування для країн Східної Європи.

Останні новини

Back to top button