Український спортсмен Владислав Гераскевич протестує проти російської агресії на Олімпіаді, використовуючи шолом з символами пам’яті
Серед деяких публічних осіб існує хибне уявлення про конфлікт як продуктивну стратегію комунікацій. Вони вважають, що агресія, тролінг та епатаж привертають увагу і вирішують їхні проблеми. Така стратегія потребує вмілого використання, інакше може завдати більше шкоди, ніж користі.
Владислав Гераскевич показав майстерність у використанні конфлікту для своїх цілей у глобальному масштабі.
Політика МОК щодо Росії завжди була м’якотілою. Шанси, що вони дозволять українському спортсмену змагатися в шоломі з зображеннями загиблих від рук росіян, завжди були низькими.
Уявімо, що МОК не має зауважень до шолому, і Гераскевич виступає на трасі. Заїзд триває менше хвилини, 30 секунд з цього часу шолом видно в кадрі. Є чотири індивідуальні заїзди. Скелетон дивляться в середньому 4-6% телеаудиторії. Враховуючи телевізійні та онлайн-трансляції, йдеться про 80-120 мільйонів глядачів. Коментатори, можливо, і звернули б увагу на шолом Гераскевича.
Медіа могли б написати про це один раз. “Український олімпієць ушанував загиблих спортсменів” — гарна історія, але не суперрезонансна.
Однак, заборона МОК дала Гераскевичу можливість створити кілька хвиль медіависвітлення:
- наміри виступити в шоломі пам’яті;
- рішення МОК і пропозиція чорної нарукавної пов’язки;
- пресконференція Гераскевича після заборони;
- коментарі Зеленського, реакція українського НОК та інших спортсменів;
- Гераскевич продовжує тренуватися в шоломі і заявляє, що виступатиме в ньому;
- дискусія про етику МОК.
Ця історія містить все: боротьбу Давида проти Голіафа — спортсмена проти системи, а також питання заборони російським спортсменам змагатися під національним прапором через агресію. Вона демонструє зростаючу неефективність міжнародних інституцій.
Головний елемент — шолом пам’яті, потужний символ, який активно висвітлюється в медіа і соцмережах. Медіа висвітлюють історії 22 спортсменів, чиї обличчя зображено на шоломі: від 9-річної киянки до олімпійських чемпіонів, які загинули в бою.
Цей медіарезонанс оцінюють у додаткові 15 мільйонів охоплень, а з урахуванням соцмереж — до 40 мільйонів. Це не лише фанати зимових видів спорту. Це велика, багатогранна історія з геополітичними, етичними, корупційними аспектами.
Виступ Владислава мають більше шансів показати в телетрансляціях, коментатори зможуть детальніше розповісти історію під час заїзду. В новини вона теж має шанси потрапити.
Месидж “Росія вбиває українських спортсменів” дійде до більшої кількості людей.
Це вже велика перемога. Це якісна провокація і конфлікт як ефективний комунікаційний інструмент. Заснована на щирості і моральній позиції, гаряча, але продумана і прекрасно реалізована.
Олімпійські ігри створені для зміцнення миру у світі. Владислав Гераскевич вже переміг. Йому велика подяка і шана.


Чи дійсно влада усвідомлює, наскільки важливими є такі акти протесту? Спортсмени, як Владислав, стають голосом не лише своїх досягнень, а й голосом цілого народу, якій прагне пам’ятати свою історію та боротися за справедливість. Чи готові ми підримати їх не лише на арені, а й у повсякденному житті?