Марокко активно залучає таланти: чому Хакімі обрав батьківщину, а Ямаля – ні

Збірна Марокко: Портрет успіху африканського футболу

Збірна Марокко вдруге поспіль стала найуспішнішою африканською командою на чемпіонаті світу.

Ашраф Хакімі, Ісмаїл Сайбарі, Браїм Діас, Аюб Буадді – ці хлопці вже вважаються героями Мундіалю-2026.

Проте важливо зазначити, що всі вони були народжені та виросли далеко від Марокко.

Ця неймовірна історія про те, як африканська країна перетворила співпрацю з діаспорою в Європі на ключову складову свого успіху у футболі.

***

Насамперед, варто зазначити, що це не випадковість.

Збірна Марокко зіграє у чвертьфіналі ЧС-2026 проти Франції, а на попередньому Мундіалі-2022 дійшла ще далі – до півфіналу.

На минулому Кубку африканських націй марокканці брали участь у скандальному фіналі проти Сенегалу.

Крім того, молодіжна збірна Марокко U23 виграла чемпіонат Африки, а юні марокканці у 2025 році стали чемпіонами світу U20, перемігши у фіналі Аргентину (2:0).

Не можна не згадати, що жіноча збірна Марокко стала першою африканською командою, яка дебютувала на Мундіалі у 2023-му і навіть пройшла далі з групи.

Шокує, правда?

І, звичайно, за цим неймовірним стрибком у якості марокканських футболістів стоїть величезна, часто невидима робота.

Уявіть собі: квітень 2015 року, Бретань. Під дощем 38 юнаків U16 тренуються і знайомляться, адже раніше вони не бачили один одного. 24 з них прибули з Марокко, ще 14 – це діти марокканців, які виросли в Європі.

Чи чули ви про це? Хто-небудь писав про це? Саме тоді почалася історія Ашрафа Хакімі.

Майбутній фулбек ПСЖ знаходився під цим дощем і одразу ж прийняв важливе рішення.

“Я знайшов його в Мадриді, коли йому було 11. Він виріс в Хетафе. Я познайомився з його родиною, і ми підтримували зв’язок. Вперше, навесні 2014 року, Ашраф не зміг приїхати до збірної, бо здавав шкільний іспит. Потім його викликали до збірної Іспанії U18, і він почав сумніватися.”

“Тоді Насер порекомендував йому приїхати до нашого тренувального табору, щоб він міг ухвалити рішення. Він провів кілька днів із нами, а потім сказав, що гратиме за Марокко, бо там йому комфортніше”, – розповів скаут марокканців у Іспанії Рабі Такасса.

***

Насер Ларке, колишній технічний директор марокканської федерації футболу, стоїть за новою стратегією скаутингу “Атлаських левів”.

“Ключ – у ранньому контакті. Ми мали копати глибше, до 14-15 років, тому я створив збірну U15. Гравці 18-20 років вже були відомі, а юні таланти могли залишитися без уваги, тому ми шукали їх раніше, формуючи їхню лояльність на роки вперед”, – пояснює Ларке.

Раніше африканські команди або задовольнялися середняками, яких не викликали до європейських збірних, або платили гроші дорослим уродженцям, щоб ті змінили спортивне громадянство.

Насер, у свою чергу, вважає такі практики “безчестям”.

Його мета – переконати підлітка, що він ніколи не стане “своїм” у Європі, і його місце на батьківщині батьків.

Вся концепція Ларке продумана до дрібниць.

Табір у Бретані – один із багатьох, де марокканська федерація збирає дітей мігрантів та поєднує їх із талановитими місцевими футболістами. Селіть по двоє в номерах – одного з Європи, іншого з Африки.

Дитячих турнірів безліч – спершу у Франції та Іспанії, потім – матчі з іншими арабськими збірними, де легше здобути трофей.

Обов’язковою умовою є участь зірок дорослої збірної Марокко в усіх дитячих зборах, щоб надихнути підлітків обрати саме “Левів”.

“Це дуже цікаво. У різних вікових групах можна почути 7-8 мов – німецьку, італійську, португальську, іспанську, нідерландську, французьку. Це справжнє культурне багатство нагадує мені Францію у 1998 році”, – пригадує помічник тренера Марокко у 2016-19 Ерве Ренар Патріс Бомель.

У складі “Атлаських левів” на ЧС-2026 лише 6 гравців із 26 народилися в Марокко.

У вже в першому турі ЧС-2026 проти Бразилії команда зіграла з 11 виконавцями, що народилися за межами країни.

Бомбардир Ісмаїл Сайбарі – із сім’ї заробітчан у Каталонії, але в дитинстві переїхав до Нідерландів, де й навчався в школі ПСВ.

Невтомний центральний хавбек Білаль Ель-Ханус – продукт шкіл Андерлехта й Генка; його рідна мова – французька.

Є також 18-річний вундеркінд із Лілля Аюб Буадді…

***

Якщо раніше французи не надавали великої уваги Марокко, то цього разу їх “вжалили” по-дорослому.

Буадді не просто талант, він – найкращий молодий опорник Франції, якого Transfermarkt оцінює в 50 млн євро.

І він ще й розумний!

“Аюб – з тих, хто викликав у вчителів усмішку. Були суперечки, хто буде йому викладати. Про такого учня можна лише мріяти – найкращий в класі з усіх предметів. Середній бал – 18,5 із 20. Унікальний”, – каже директор його школи Ромен Нафтю.

Буадді навіть виграв конкурс ораторського мистецтва серед учнів спортшкіл, отримавши відзнаку на Єлисейських полях від Еммануеля Макрона.

Цей хлопець із середнього класу, а не дитя гетто, у травні обрав грати за рідну країну своїх батьків.

“Я пишаюся своїм рішенням і відчуваю полегшення. Я буду представляти свою державу – Марокко. Я прагну внести великий вклад і використати свій потенціал на благо команди”, – впевнений Аюб, і Бразилія в цьому переконалася миттєво.

У Франції розгорнулися дискусії: “Що ж ми робимо не так?”

“Це значна втрата для нашої збірної. Аюб – продукт нашої футбольної системи. Коли такий гравець обирає Марокко і грає на ЧС, виникають запитання. Може, слід було діяти активніше”, – теоретизує помічник Дідьє Дешама Гі Стефан.

Тим часом Нідерланди, Іспанія, Бельгія, Німеччина страждають від стратегії марокканців ще більше, ніж Франція.

Така ситуація, що Браїм Діас навіть відвідав дім своєї матері, де доти жодного разу не бував!

“Нам довелося привезти його до країни, щоб він сам все побачив. Зізнаюся, я страшно нервував. Гравець Реала! І це найважче рішення, яке може прийняти футболіст”, – розповідав екс-тренер “Атлаських левів” Валід Реграгі.

А що було далі?

“Я завжди приймаю рішення серцем, і цього разу теж. Я на 100% іспанець і на 100% марокканець. Так, я виріс в Іспанії, але моє коріння в Марокко. Якби я забив гол у ворота Іспанії, я б, звичайно, був щасливий, але я волію забивати комусь іншому”, – Діас обрав Африку і на ЧС-2026 побив рекорд Чорного континенту за асистами, віддавши 4 гольові передачі.

***

Марокко могло б ще й замахнутися на Кубок світу, якби не одна болюча відмова.

Влітку 2023 року Ламін Ямаль, син марокканця та гвінейки, що народився в Каталонії, відмовився від них.

“Я був у нього вдома. Дім оформлений у марокканському стилі. На стінах – сури з Корану, на столі – наша кухня. Коли я це побачив, зрозумів, що ми маємо шанс”, – зітхає Такасса.

На щастя для Іспанії, батьки Ямаля розлучені, і його мати категорично відмовлялася, щоб син грав за країну батька.

Ламін зблизився з агентом Іваном де ла Пеньєю, який підштовхнув його до “Червоної Фурії”, як і тодішній тренер Барси Хаві Ернандес.

“Коли тобі 15, і сам Хаві розповідає тобі про свої виграші Кубка світу, це ускладнює”, – зізнається Такасса.

Попри це, в Марокко його все ще називають на свій лад Аміном Джамалем, а Ямаль іноді приїжджає до Лараша – рідного міста своєї бабусі.

“Ви знаєте, хоч одного іспанця

Tags

діаспора Марокко футбол