Волинянин, який захищав Україну з 2014 року, загинув від ворожого дрона, залишивши двох дітей сиротами

У Підгайцівській громаді в останню дорогу провели захисника Віталія Рудницького. Він був справжнім патріотом України — ще у 2014 році став на захист рідної землі, беручи участь в АТО, повідомляє Підгайцівська громада.
За вірність військовій присязі, мужність та самовідданість був відзначений низкою високих нагород: відзнакою Президента України «За участь в АТО», нагрудним знаком «Учасник бойових дій», медалями «За звитягу» та «За заслуги» III ступеня від Спілки ветеранів Афганістану, а також єпархіальним орденом «За жертовність і любов до України».
У січні 2025 року герой вдруге приєднався до лав Збройних Сил України, аби боронити країну від ворога.
Матрос, стрілець-помічник гранатометника відділення морської піхоти Віталій Рудницький до останнього подиху залишався відданим присязі. Мужньо виконавши військовий обов’язок у бою, він загинув 31 березня 2025 року. Сталося це в районі населеного пункту Басівка Сумської області внаслідок мінометного обстрілу та удару FPV-дрона. Йому був 41 рік.
Певний час воїн вважався зниклим безвісти, та, на жаль, підтвердилася найгірша звістка… У полеглого героя залишилися дружина та двоє дітей.
Зі схиленими головами, на колінах та з синьо-жовтими прапорами громада віддала шану полеглому. Шлях останньої дороги майорів квітами, а в очах людей були сльози невимовного болю та вдячності за подвиг.
Воїна поховали з усіма військовими почестями.
У мирному житті чоловік працював на заводі та займався підприємництвом — продавав запчастини до техніки.
«Добрий, щирий, безвідмовний та завжди готовий прийти на допомогу», — саме таким його пам’ятають односельці.














Така безжальна втрата… Як важко усвідомлювати, що через війну стільки людей страждають, а діти залишаються без батька. Вічна пам’ять герою!
Це просто жахливо! Як можна так безсоромно забирати життя людей, які борються за нашу країну? Ця трагедія — чергове нагадування про ціну війни. Діти залишилися без батька через жорстокість ворога! Це не просто новина, це удар в серце. Хочеться кричати від гніву і болю! Де справедливість?
Як же це сумно чути. Людина, яка стільки років боролася за нашу країну, тепер залишила двох дітей без батька. Скільки ще маємо втратити, щоб зрозуміти всю цю жахливу ситуацію?
Це вже який раз? Люди просто не можуть зрозуміти, що війна триває і досі забирає невинних. Діти знову без батька, а тут хтось ще розмірковує про мирні переговори. Куди це все веде?