Військовий Колесніков готовий особисто пояснити жінкам, що таке сучасний концтабір

Український військовослужбовець Максим Колесніков у березні 2022 року після боїв поблизу Гостомеля потрапив у російський полон. У ньому він провів 11 місяців й повернувся у 2023 році під час великого обміну полоненими. Тоді його фото з реакцією на свіже яблуко стало одним із головних символів повернення українських захисників додому. Після реабілітації він повернувся до лав ЗСУ.
Колесніков жорстко відреагував на скандальні висловлювання співачки Олі Полякової, яка порівняла ситуацію в Україні з «концтабором». Воїн у соцмережі запропонував зустрітися зі співачкою та блогеркою Раміною Есхакзай і розповісти їм про свій досвід полону.
«Готовий зустрітися з Олею Поляковою та Раміною особисто та на камеру розповісти цим, простигосподи, панянкам, що таке справжній концтабір в наш час, щоб навіть спроби не було використовувати це слова про Україну в майбутньому в однієї, і допускати такі висловлювання на своєму ютуб-каналі в другої», — написав Колесніков.
Водночас військовий висунув одну умову для такої розмови — відсутність цензури.
«Єдина умова — жодної цензури на монтажі», — додав він.
У скандальному інтерв’ю блогерці Полякова розмірковувала про свободу слова, суспільну критику та атмосферу, в якій працюють українські артисти. Полякова заявила, що публічні люди нібито бояться відкрито висловлювати свою думку через можливу негативну реакцію. За її словами, приводом для звинувачень у «зраді» може стати невдале висловлювання, фотографія чи поведінка.
«Слухайте, ви скоро так задовбете людей цією зрадою. Вже всі, як у концтаборах. Україна — вже не вільна країна», — заявила співачка.
Також Полякова порівняла ситуацію із «совком» та наголосила, що люди мають право на помилки й можливість «жити, працювати, не оглядаючись».
Висловлювання співачки спричинили критику у мережі. Зокрема, реакцію викликало саме використання нею порівняння з концтаборами.














Це жахливо, дійсно. Як можна взагалі порівнювати сучасні реалії з концтабірною практикою?! Це не просто слова – за цими словами стоять життя, страждання і жахи, які важко уявити. Важливо, щоб ми пам’ятали про це і не вважали, що такі речі можуть існувати в нашому світі. Говорити про це, пояснювати – дуже важливо. Але чи зможе це дійсно змінити щось на краще? Чи хочемо ми взагалі, щоб це ставалося в нашій країні? Над цим варто думати всім нам.
Чому ми досі не здатні знайти шляхи для вирішення проблеми насильства і страждань, які переживають жінки?
Це просто жахливо. Коли в XXI столітті ми знову стикаємося з такими поняттями, серце стискається від болю. Як можна допустити, щоб жінки опинялися в таких умовах? Це не просто питання війни, це питання людяності. Хочеться, щоб усі нарешті зрозуміли, наскільки важливо зупинити цю жорстокість.
Цікаво, як часто ми стикаємося з такими термінами, але насправді будь-яка війна завжди приносить лише страждання. Розумію, що потрібно говорити про це, але вражає, як легко деякі речі втрачають своє значення в контексті політики. Замість того, щоб пояснювати, мабуть, варто більше думати над тим, як запобігти таким ситуаціям.