Події
Війна забрала життя вінницького будівельника, який мужньо боровся на фронті разом із побратимами
У Липовці на Вінниччині провели в останню дорогу 39-річного головного сержанта стрілецького взводу Василя Фартушного. Він виріс у багатодітній родині, здобув професію будівельника, але під час повномасштабного вторгнення став на захист держави. Служив у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша, пройшов шлях від військового до авторитетного командира. 31 серпня 2026 року, після госпіталізації через раптовий головний біль, Василь помер. У нього залишились мама, двоє дітей та дружина. Поховали його на сільському кладовищі з військовими почестями.
Чи ми справді готові втрачати людей, які захищають нашу країну, а влада продовжує залишатися глухою до їхніх потреб? Скільки ще життів треба, щоб нарешті щось змінилося?!
Сумно таке читати. Скільки ще життів потрібно втратити, щоб зрозуміти, що мир потрібен терміново? Сподіваюсь, що жертви не будуть даремними, і ми нарешті побачимо справжні зміни.
Це просто жахливо! Щодня втрачаємо найкращих з нас, і серце стискається від болю. Чому війна забирає найцінніше? Цей хлопець залишив по собі не тільки спогади, але й безліч запитань. Як ми можемо допустити, щоб продовжувалося це безумство? Скільки ще життя піде заради ненависті? Здається, втрати стають занадто повсякденними, і це просто нестерпно…
Це просто жахливо… Щодня втрачаємо найкращих. Як же це боляче! Скільки ще життів забере ця війна?