Усвідомлення святого Іллі: традиції українців для успішних жнив та уникнення голоду

Після іменин апостолів Петра і Павла християни святкують День святого пророка Іллі. В народній традиції це свято поєднує християнські сенси зі стародавніми віруваннями, коли вшановують старозавітного пророка Іллю і згадують дохристиянського бога Перуна. Іллю поважали за невідступність від віри, завдяки якій до Бога було повернено цілий народ, що поклонявся язичницьким божествам. У слов’ян пророк Ілля належить до найшанованіших святих, поряд із Миколаєм Чудотворцем. За новоюліанським календарем свято відзначають тепер 20 липня.

Українці вважали святого Іллю одним із головних покровителів урожаю. В народних уявленнях пророк Ілля перейняв риси язичницького бога-громовержця Перуна. Це грізний і справедливий володар неба, грому та дощу, покровитель жнив, родючості і врожаю. Як і Перун, він переміщався небом на вогняній колісниці, запряженій крилатими кіньми, гримів колесами й метав золоті стріли-блискавки. Традиційно українці вважали святого Іллю одним із головних покровителів урожаю, хоча в офіційному церковному вченні він є насамперед релігійним пророком.

День Іллі збігався з завершенням жнив. Вірили, що святий в цей день сходить на землю й оглядає поля: «Ілля на полі копи лічить». Йому присвячували фінальний обряд жнив — «Іллєву бороду»: женці залишали по центру або на краю поля невеликий клаптик найкращої, найгустішої пшениці чи жита, зв’язували та пригинали його до землі. Так би мовити, жертва-подяка Іллі за збережене від негоди збіжжя.

Саме з днем святого Іллі пов’язували випікання першої хлібини з нового зерна — головного символу цього дня. Вірили, що Ілля благословляє цей хліб. Його урочисто розламували руками для родини та громади як знак ситості й подяки за врожай. Без цього новий урожай не піде на користь, а борошно швидко зіпсується.

На Іллі влаштовували братчину — спільний обрядовий бенкет усього села «в складчину» біля церкви або на вигоні біля священного джерела. Спеціально за гроші громади купували барана чи теля. М’ясо готували у величезних казанах на відкритому вогні, а обов’язковим атрибутом братчини було обрядове пиво або мед.

Після трапези чоловіки влаштовували «копу» і вирішували, коли починати масову сівбу озимини. Після офіційної частини братчина переростала в народне гуляння — співали, молодь танцювала, заводила хороводи та грала в ігри.

В День пророка Іллі злива вважалася благословенням. Люди намагалися потрапити під дощ або вмитися грозовою водою, щоб змити хвороби та пристріт. Але водночас заборонялося купатися у водоймах, адже з цього часу вода стає холодною і починає цвісти. Також не можна було працювати в полі й на городі, оскільки Ілля може спопелити врожай блискавкою за неповагу до свята.

Є певні прикмети, які вказували на погоду, від якої залежав добробут хлібороба. Наприклад, глухий і тихий грім — чекайте на дрібний, спокійний дощ, а дзвінкий і гучний гуркіт грому — буде затяжна злива.