У бою за Лиман загинув воїн з Закарпаття, який мріяв стати військовим
Захисники України віддають найдорожче у боротьбі з російськими загарбниками — життя. 20 серпня у Чопі провели в останню путь полеглого 24-річного солдата Мар’яна Стричинця. Він рано залишився сиротою, виховувався в інтернатному закладі. У восьмирічному віці Мар’яна прийняла до своєї родини сім’я Миколи та Катерини Кушнір, які стали для нього справжніми батьками. Саме тут він знайшов любов і турботу, підтримку та тепло рідного дому, повідомили у міській раді.
Мар’ян навчався у музичній школі, де опановував гру на скрипці. Після закінчення 9 класу вступив до Мукачівського військового ліцею, адже мріяв стати військовим. Згодом здобув професію у Львівському вищому професійному училищі залізничного транспорту, після чого працював у Локомотивному депо «Чоп».
24 вересня 2025 року Мар’ян Стричинець був призваний на військову службу за контрактом на посаду оператора безпілотних літальних апаратів. Відданий військовій присязі, він загинув 26 липня 2026 року внаслідок удару FPV-дрона противника. Сталось це в районі населеного пункту Лиман Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання.
У захисника залишилися мама Катерина, тато Микола, сестра Наталія та племінники.
Чин похорону відбувся у греко-католицькій церкві Преображення Господнього. Мар’яна Стричинця поховали на міському кладовищі.














Сумно чути про такі втрати. Невже так важко зупинити це все? Сподіваюсь, що його мрія хоч якось вшанують і справді змінять на краще цю ситуацію.
Коли ж нарешті ми навчимося цінувати тих, хто віддає життя за нашу країну? Скільки ще таких героїв повинно загинути, щоб ми зрозуміли, як важливо їх підтримувати?
Сумно чути про втрату ще одного героя. Його мрії залишаться нездійсненими, але пам’ять про нього житиме в серцях. Дуже важливо цінувати таких людей, які віддають все за нашу країну.
Втрата таких молодих життів завжди б’є боляче. Сумно усвідомлювати, що мрії залишаються нездійсненими. Герої завжди пам’ятатимуться.