Під Покровськом знайдено загиблого старшого сержанта з Хмельниччини, який понад два роки вважався безвісти зниклим
На Хмельниччину російські загарбники знову принесли горе. Щиборівська громада провела в останню земну дорогу старшого сержанта Збарського Віктора. Він тривалий час вважався зниклим безвісти. 25 липня 2024 року боєць загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Євгенівка Донецької області, повідомили у громаді.
Віктор виріс у місті Красилові. Свого часу проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України, де проявив мужність і цілеспрямованість, за що отримав військове звання старшого сержанта. Після служби здобув освіту за спеціальністю «Механізація сільського господарства» у Новоушицькому технікумі. Певний час працював за кордоном. Згодом проходив військову службу за контрактом у Прикордонних військах України в місті Хмельницькому. Після завершення контракту повернувся до рідного міста, працював на машинобудівному заводі, а згодом на інших фірмах, де його знали як сумлінного, відповідального працівника, доброзичливу й щиру людину з гарним почуттям гумору.
У вільний час Віктор любив риболовлю, збирання грибів, садівництво, із задоволенням допомагав батькам у господарстві. Він був турботливим сином, братом, надійним другом, людиною, яка завжди була готова прийти на допомогу.
У травні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України, де проходив службу на посаді старшого стрільця оператора механізованого відділення. 25 липня 2024 року рідні отримали страшну звістку про те, що Віктор зник безвісти. Упродовж довгих місяців жевріла надія на його повернення, однак війна забрала ще одного воїна.
Після прощання героя з усіма військовими почестями поховали на сільському кладовищі.














Це жахливо! Як можна так тривало не знати про долю людини? Скільки ще зниклих залишаються без відповідей, а рідні живуть у невизначеності? Сумно усвідомлювати, що це не поодинокий випадок…
Сумно чути таку новину. Втрата таких людей — це завжди велике горе для родини та всього суспільства. Два роки чекання, надії, а в результаті — така трагічна звістка. Це ще раз підкреслює ціну людського життя і те, як важливо цінувати кожен момент. Спочивай з миром.
Чому досі не можуть знайти ідентичність всіх загиблих? Скільки ще таких історій залишиться без відповіді?