Події

Мати добровольця, якого захопили в полон «вагнерівці» під час боїв за Соледар, продовжує шукати відповіді про долю сина через чотири роки після втрати.

З нагоди четвертої річниці початку оборони Бахмуту і Соледару в Києві відбулася акція родичів воїнів, які зникли безвісті на цьому напрямку. Один з них — Євген (мати просила не називати його прізвище), якому на той час було 26 років. Мама Євгена Світлана Меркулова розповіла «ФАКТАМ», що син добровольцем став на захист України. Зник без вісті, коли в складі групи солдат виходив з оточення біля Соледару.

Переважна більшість побратимів, які були з ним, успішно добралися до основних сил. Але троє бійців, в тому числі Євген, на превеликий жаль, не дійшли — їх уразило вибухом чи то снаряду, чи то міни. Відтоді минуло чотири роки, проте досі не вдалося з’ясувати, чи вижив хтось з них. Камера українського дрону зафіксувала тоді, що троє наших воїнів після того клятого вибуху лежать на землі. В той день «вагнерівці» захопили ту місцину. Але незабаром українським силам вдалося їх звідти вибити. Проте ані тіл наших бійців, ані могил там не було. Світлана Меркулова живе надією, що її син Євген і хлопці, які були з ним, вижили та пораненими потрапили в полон. Світлана каже, що військова частина, в якій служив Євген, чомусь надала їй невірну інформацію про те, де і за яких обставин зник безвісті її син. Як і де це насправді сталося, мати дізналася від хлопців, які тоді були поруч з Євгеном і для яких той день війни завершився благополучно.

4 Comments

  1. Це ненормально! Чотири роки без жодних новин про сина — як можна так мучити людей? Нашим матерям не повинно бути соромно запитувати, де їхні діти, а ми як суспільство маємо їх підтримувати!

  2. Це жахливо, коли рідні не можуть знайти спокою через такі страшні обставини. Невідомість руйнує. Сподіваюся, що вона отримує хоч якісь відповіді.

  3. Чому ми досі не можемо дати відповідь родинам, які чекають на своїх? Чи справді влада готова чути їхній біль?

  4. Це жахливо, що така жахлива ситуація триває вже чотири роки. Серце болить за маму, яка все ще чекає новин про сина. Як можна жити, коли не знаєш, де твоя рідна людина?

Back to top button