«Коли я прийшов до тями, відразу звернув увагу на нашого пораненого бійця. Мене охопила сильна злість та ненависть до противника. Хотілося розірвати їх всіх на шматки…», — боєць бригади «Лють» з позивним «Немо»: історія одного бойового виходу ????
????«Міномети почали працювати по нашому підрозділу з моменту висадки. Ми просувалися в бік села і помітили противника. Відразу зав’язався бій! Відстань між нами була до двадцяти метрів. Ворог був добре укріплений та не збирався так просто відступати», – згадує «Немо».
Ця ситуація сталася на околицях Кліщіївки під час штурму ворожих позицій, у якому брав участь підрозділ «Еней».
????«Сам бій проходив добре. У той момент, як ми почали «давити», наш сектор накрила арта».
????«Уламки від снарядів трощили все на своєму шляху. Я бачив, як вони вбивають ворога, як ранять наших хлопців. Проте ми продовжували вести вогонь, бо противник не зупинявся і «валив» на нас.
В якийсь момент мене наче щось вдарило мене. На декілька секунд взагалі розгубився, стало темно в очах і я відчув сильний біль у грудях», – згадує штурмовик.
????«Коли я прийшов до тями, відразу звернув увагу на нашого пораненого бійця. Мене охопила сильна злість та ненависть до противника. Хотілося розірвати їх всіх на шматки. В той момент до мене підбіг мій командир «Акула», запитав, чи зі мною все добре, та допоміг прийти до тями», – розповідає боєць.
????«Акула» дав чіткі вказівки – і ми продовжували бій, бо потрібно було евакуювати наших хлопців. Ворог зазнав великих втрат під час того бою. Тяжко було порахувати їхні трупи, вони були просто всюди!», – не приховує емоцій «Немо».
Тоді бійці бригади «Лють» виконали завдання, чим пришвидшили повернення Кліщіївки ????????
