Після видворення Михайла Саакашвілі з України в позапарламентській опозиції з’явилась вільна ніша – лідера. На цю роль одразу почали претендувати декілька політиків. Серед них і знаний в народі за прізвиськом «перший непрохідний» – голова партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко. Проте, як відмічають експерти, самозакоханість колишнього міністра оборони та його небажання йти на компроміси стає на заваді тому, щоб саме він став єдиним кандидатом на президентських виборах від партій, які позиціонують себе в якості молодих та незаангажованих.
У грудні 2016 року журналісти 1News провели розслідування щодо політичної діяльності Анатолія Гриценка. Тоді з’ясувалось, що йому не чужі примхи таких ненависних для нього олігархів. Адже мешкає пан Гриценко у шикарному маєтку поруч з елітною Конча-Заспою. Також він має декілька квартир у столиці.
Проте найбільше вразило журналістів те, якими темпами розпродувалось військове майно та озброєння в часи, коли міністром оборони був саме Гриценко. Згідно з аналітичними даними Стокгольмського інституту дослідження проблем світу і Міжнародного інституту стратегічних досліджень, пік продажу зброї та озброєнь з України припадає на 2006 рік. Тоді Україна продала аж 634 ракети і ракетні пускові установки. Також того року було продано 83 бойові броньовані машини та 38 танків.
За 2007 рік, коли Гриценко ще був міністром оборони, Україна продала до нинішньої країни-агресора – Росії озброєнь аж на 100 млн. доларів. За той період Російська Федерація була одним з найбільших імпортерів військової техніки та зброї з нашої країни. Одних тільки ракет та ракетних установок було продано у кількості 100 штук.
Також журналісти змогли проаналізувати документи, згідно з якими за часи очільництва Гриценком Міністерства оборони, з державної власності були виведені 27 військових містечок. Зараз, наприклад, на землях колишнього містечка у Віті-Поштовій, красується будинок Юлії Віценко, що має спільний бізнес з одіозним суддею Едуардом Шевченком, який подарував Януковичу «Межигір’я». Її сусідами по віджатим землям оборони є не менш одіозні особистості і забрати у них ці ділянки вже навряд чи колись вдасться.
За долею військового шпиталю у Дніпрі, який був таким важливим для надання допомоги бійцям АТО, без перебільшення слідкувала вся країна. Відчужено воно було саме за підписом міністра оборони Гриценка, а повернуто у державну власність тільки наприкінці 2016 року.
У відповіді на запит 1News до Міністерства оборони щодо реалізованої військової нерухомості за період з 2005 по 2007 роки значаться деякі адреси у Києві, на яких зараз можна побачити новенькі житлові комплекси. І виросли вони там не без участі Анатолія Гриценка, адже відчужувались саме у період його роботи в оборонному відомстві.
З листопада 2014 року Генеральна прокуратура України розслідує справу колишніх міністрів оборони, які могли своєю діяльністю привести Збройні Сили України до стану неналежної бойової готовності. У числі тих міністрів, чия діяльність стала предметом прискіпливого аналізу, значиться і Анатолій Гриценко.
У січні 2018 року 1News надіслало до Генеральної прокуратури новий запит, аби дізнатися, як проходить розслідування справи проти колишніх міністрів оборони. З відповіді видно, що справа досі триває. «На теперішній час виконуються слідчі і процесуальні дії та судові експертизи, по завершенню яких буде вирішено питання про достатність доказів для підозри конкретних осіб у вчиненні злочину», – говориться у відповіді.
Слід зазначити, що згадану кримінальну справу Анатолій Гриценко вважає «замовленням» проти нього особисто. Хоча у ній фігурують і більш одіозні екс-міністри оборони – Павло Лебедєв, який після Євромайдану зник з України, та Дмитро Саламатін, мешканець елітного селища у Підмосков’ї та сусід колишніх керівників ФСБ.
Гриценко ж, як фігурант «справи екс-міністрів оборони», навіть викликав діючого військового прокурора Анатолія Матіоса «на дуель». Ось цитата з його інтерв’ю Дмитру Гордону влітку 2016 року: «Если же говорить в категориях соблюдения закона, то нет абсолютно никаких оснований не то что сажать, но даже открывать против меня уголовное производство. Зато выходят разные уроды-прокуроры и нагло заявляют, что Гриценко подорвал обороноспособность страны. Будь сейчас времена ХІХ века, я бы вызвал Матиоса на дуэль и пристрелил за эту наглую ложь. У него нет офицерской чести, зато есть язык без костей и желание безропотно исполнять все указания хозяина».
Між тим, словесні піруети Гриценка з приводу того, яким він був гарним міністром оборони, нічого не варті з огляду на факти. Аналітична платформа VoxUkraine, яка проводить фактчекінг висловлювань політиків, у січні 2018 року проаналізувала тези Анатолія Гриценка. З п’яти цитат «першого непрохідного» три виявились маніпуляцією, а одна – брехнею. За збігом обставин аналізувалась улюблена тема Гриценка – забезпечення Збройних сил України.
Наприклад, у грудні 2017 року Анатолій Гриценко заявив, що «за 2017 рік військовим розподілено 928 квартир… У 2005 році наша команда в Міноборони вийшла на показник понад 6500 квартир». Аналітики дійшли думки, що в даному випадку Гриценко маніпулює, адже порівнює кількість збудованих квартир 2005 року з кількістю розподілених 2017 року. «Чи була заслуга Гриценка в тому, що Міноборони побудувало багато житла? Залежить від того, чи були на це гроші. А вони були: 2005 року бюджет на будівництво подвоїли з 304,4 млн грн до 724,7 млн грн. Як результат обсяг побудованого житла зріс у 2,3 рази. Таке підвищення – заслуга уряду Віктора Януковича та тодішнього міністра оборони Олександра Кузьмука, а не Анатолія Гриценка. Бюджет-2005 голосували у грудні 2004 – і Гриценко тоді ще не був міністром. Водночас у наступні два роки – коли Гриценко залишався міністром оборони – обсяги будівництва значно скоротилися, в основному через недофінансування цієї сфери», – додають у VoxUkraine.
Збрехав Анатолій Гриценко і у випадку фінансування військових програм. Він не просто применшив цифри, які були закладені у бюджеті-2017 та використані, він назвав відверто інші суми. Хоча, як екс-міністр оборони, він повинен добре орієнтуватися у цій темі. Тобто Гриценко говорив неправду, повністю усвідомлюючи це.
Після виходу журналістського розслідування щодо діяльності Анатолія Гриценка, журналісти 1News почали отримувати погрози на свою адресу від членів партії «Громадянська позиція». Зокрема, наше розслідування називалось «пасквілем», втрати для іміджу Гриценка та партії його колеги хотіли відшкодувати матеріально, а редакції погрожували судами. Також партійці екс-міністра оборони звертались до кіберполіції, аби з’ясували персональні дані керівників видання.
Проте до сьогоднішнього дня судового позову від «Громадянської позиції» 1News не отримало, а отже сумніватися у правдивості викладеної інформації немає причин. Більше того, всі факти щодо розпродажу озброєння та відчуження військового майна, зазначені у розслідуванні, підкріплені даними фахівців та відповідних державних структур.
Якщо пан Анатолій Гриценко дійсно претендує на роль лідера позапарламентської опозиції, то радимо йому, по-перше, позбавитися маніпулятивного характеру у висловлюваннях, а по-друге, припинити приписувати собі заслуги на посаді міністра оборони, які йому не належать.
Пропонуємо ще раз переглянути розслідування 1News і зробити власні висновки щодо персони Анатолія Гриценка.
