43 день війни в Україні. І майже тижневе затишшя у Києві. Столиця поступово повертається до довоєнного життя – починають відкриватися торгові центри, проводяться продуктові ярмарки і навіть деякі маршрутки знову почали возити пасажирів. Сирени звучать дедалі рідше і ця тиша мимоволі лякає.
Лякає те, що ніхто не знає, чого чекати завтра. 5 квітня в інтерв’ю українським ЗМІ Президент України Володимир Зеленський заявив: «Ми розуміємо, що навіть якщо ми підпишемо найпотужнішу угоду, Росія через два роки може повернутися. І, якщо ми з вами приймаємо це, то відповідно так і діємо».
Те, що ворог пішов зараз з Київщини, не означає, що він знову не повернеться. Особливо враховуючи те, що Маріуполь, Харківщина та Донеччина кожного дня продовжують потерпати від сусіда-терориста.
В тому ж інтерв’ю українським ЗМІ Зеленський зауважив, що Україна вже ніколи не буде тією, якою вона була до війни. Доведеться пристосовуватися до нового ритму життя. Можливо, навіть до буденності, в якій скрізь присутні військові.
Волонтери культури разом зі столичними чиновникам теж розуміють, що ворогу все одно, що нищити – військову інфраструктуру чи об’єкт культурної спадщини ЮНЕСКО. Отже вже декілька тижнів поспіль в Києві та інших містах активісти активно укріплюють пам’ятники від можливих руйнувань. Деякі обкладають мішками з піском, деякі риштуванням.
Кореспондент 1News проїхався Києвом та сфотографував найбільш відомі пам’ятники столиці.
Столичний фунікулер прикрашений яскравими вітражами, які могли постраждати в будь-який момент. Активісти «Мапи реновацій» були одними з тих, хто активно збирав кошти на захист вітражів. Необхідну суму назбирали за два дні.
«276 220 грн від 662 доброчинців – вражає. За 2 дні спільнокошту нам з вами вдалося зібрати гроші на укріплення 12 вітражів верхньої станції київського фунікулеру. Тож ми урочисто зупиняємо збір. Наразі вже змонтовано перший захисний щит», – зазначається в дописі на сторінці «Мапи реновацій» від 25 березня.
Департамент охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації також активно сприяє захисту пам’ятників. Так, директор департаменту Олександр Никоряк майже щодня звітує про виконані роботи і дякує всім волонтерам, які допомагають у захисті культурної спадщини.
«Підтримка колосальна. Ми вже отримали понад 150 дзвінків з пропозицією допомоги. Завдяки вашій допомозі ми наразі отримали: 50 робочих; 20 альпіністів і 20 будівельників; 2 екскаватори; 2 генератори. А також окремо 7️ будівельних компаній, які долучилися до робіт», – писав на своїй сторінці у Facebook Олександр Никоряк 1 квітня.
На сьогодні в Києві захищені від можливого руйнування пам’ятники Тарасу Шевченку, Лесі Українці, Гетьману Сагайдачному, Григорію Сковороді, Михайлу Грушевському, Богдану Хмельницькому, Ярославу Мудрому та Володимиру Великому.
4 квітня почали укріплення пам’ятника засновника Києва. Також вже захищені колона Магдебурзького права та скульптура Самсона на Подолі.
Департамент культурної спадщини КМДА зауважує, що не збирає гроші на захист пам’ятників, він приймає допомогу виключно у вигляді будівельних матеріалів та «робочих рук». Також залучає до роботи будівельні компанії, які погоджуються надати допомогу в укріпленні пам’ятників та об’єктів культурної спадщини.
Збором коштів, в свою чергу, займаються громадські організації та волонтери.
Поки українці намагаються згуртуватися для того, щоб мінімізувати втрати від агресії ворога, громадяни сусідської держави іронізують. Так, на сторінці активістів, які в мирний час проводили фестиваль Don`t take fake (фестиваль, присвячений міським субкультурам, вуличній моді, сучасному альтернативному мистецтву та активному способу життя – ред.), можна прочитати, наприклад, наступні повідомлення: «Охер*ть! Мы памятники не трогаем, в отличие от вас», «Это бессмысленная трата мешков», «(Защищаете) историю, которую создали для вас русские. Страну, которую для вас создали русские. И все бы молчали об этом, пока вы не начали оскорблять русский народ… То, что сейчас происходит, исключительно по вашей вине, по вине хохлятского народа, во главе с продажным зеленским…», «Продажные нацики» тощо.
Подібні коментарі яскраво ілюструють різницю між критичним мисленням українця і росіянина. Ми – єдині в захисті своєї країни, згуртовані в умовах війни і чи не кожен готовий допомагати, чим може: волонтерити, шити захист для військових, писати правду в новинах, йти добровольцем в територіальну оборону чи захищати культурну спадщину. Росіянин вірить виключно телевізору і «бункерному диктатору», який вважає, що Княгиню Ольгу та Михайла Грушевського створила для України Росія.
*матеріал містить в тому числі особисті думки журналістів 1News
