ЕксклюзивнеУкраїна

Політична корупція від Тарути: нардеп пропонує поєднати бізнес з політикою

Медійна активність колишнього голови Донецької області Сергія Тарути привертає все більше уваги. Його обличчями прикрашена мало не третина всіх бордів на вулицях великих міст,  а про партію «Основа» вже почали складати вульгарні анекдоти. Проте програма партії досі не зрозуміла, її немає у відкритому доступі. Саме тому з’ясувати, яких же принципів дотримується політична сила Тарути, можна хіба що з його численних інтерв’ю.

Сергій Тарута. Фото 1News

Увагу журналістів привернув один з останніх виступів Сергія Тарути на бізнес-форумі «Level Up Ukraine 2017» у середині листопада. В ньому він виголосив вкрай суперечливу тезу, яка втім дуже яскраво виражає справжню мету створення його політичного проекту.

Дослівно Тарута сказав наступну річ: «Бізнесмени зазвичай дотримуються позиції «політика окремо – бізнес окремо». Але якщо український бізнес буде більш політично активним, то ми зможемо перезавантажити політичну систему, що призведе до швидких позитивних змін в країні та підвищить інвестиційну привабливість країни». По суті Тарута пропонує зробити український бізнес залежним від політики. Це якщо говорити простими словами.

Україна, як незалежна держава, вже мала приклад тісної кооперації бізнесу та політики. І ефект від такої співпраці був аж ніяк не позитивним. Це був той період, коли країною керував біглий президент Віктор Янукович.

Найбільш яскравим прикладом взаємозалежності підприємництва та політичної складової є шалене зростання статків сина колишнього глави держави – Олександра Янукович. Він же є уособленням політичної корупції в Україні.

Згідно даних журналу «Forbes» тільки за 2013 рік статки сина екс-президента виросли втричі (!!!). У листопаді 2013 року видання оцінило капітал Олександра Януковича в 510 млн. дол., тоді як в квітні його статки були майже в три рази менше – 187 млн. дол. При цьому за інформацією рейтингу «Золота сотня» журналу «Кореспондент», Олександр Янукович у 2011 році мав статки в 130 млн. дол., а в 2012-му – 133 млн. доларів.

Шалене збагачення у той час, як Президентом був Віктор Янукович, видно неозброєним оком. Сам біглий президент у 2013 році пояснював таке зростання статків старшого сина тим, що він «багато працює». Але ж істина причина завжди була на поверхні – саме через політичну складову родина Януковича збагачувалась з неймовірною швидкістю.

Майже таку ж тенденцію до росту достатку показували й найближчі бізнес-соратники Януковича, які до його президентства були мало кому відомі. Той же депутат Антон Пригодський (у 2012 році згідно рейтингу Forbes – 113 млн. дол., у 2013-му – 322 млн. дол.), або ж міністр Микола Злочевський, який за Януковича вперше потрапив до рейтингу найбагатших українців.

Цікаво також простежити за збагаченням самого Тарути у період президентства Віктора Януковича. Тобто саме в той період, коли український бізнес був найбільш сильно пов’язаний із політикою. За даними видання «Фокус» у 2010 році його статки оцінювались у 532 млн. дол, а вже у 2011-му він став офіційним доларовим мільярдером з сумою у 2 млрд. 126 млн. доларів. Тобто всього лише за рік Сергій Тарута наростив доходи такими темпами, які не снилися багатьом бізнесменам.

«Forbes» оцінював статки Тарути дещо скромніше, однак все одно з 2010 по 2012 рік вони зросли з 532 млн. доларів до 780 мільйонів дол.

На сьогоднішній день Сергій Тарута, за його словами, втратив майже все. Сказати, що виною всьому політика – не можна, однак зрозуміло, що при більш лояльній політичній ситуації він би не жебракував. Саме звідти й тягнуться ниточки до ідеї Тарути зробити бізнес більш політично орієнтованим.

Одну зі спроб пов’язати власну політичну кар’єру з бізнесом Сергій Тарута зробив, коли обіймав посаду голови Донецької ОДА у 2014 році. Лобіювання близької компанії провалилось та загрожує рідному брату політика щонайменше адміністративною відповідальністю.

Мова йде про будівництво фортифікаційних споруд на Донеччині. Коли Сергій Тарута був головою області, тендер на будівництво виграв його рідний брат Олександр. Припускаємо, що переможцем він став не без протекції Сергія Тарути.

Згідно даними з бізнес-пошукової системи «YouControl» Олександр Тарута керує компанію «Азовінтекс». Він же володіє 50% компанії на пару з братом. Компанія займається промисловим і цивільним будівництвом, проектними роботами, виробництвом бетонів і залізобетонних конструкцій, надає транспортні послуги, займається розробкою нерудних родовищ і виробництвом щебеню, металевих конструкцій, зовнішньоекономічною діяльністю.

Брати Тарути також ділять між собою й інші компанії з орбіти групи «Індустріальна спілка Донбасу», та й взагалі дуже близькі один до одного. Наприклад, відомо, що Сергій Тарута їздить на автомобілі Mersedes, який зареєстрований на брата. Тож відповідно пролобіювавши компанію брата на тендері для будівництва фортифікаційних споруд, Тарута переслідував власний інтерес.

Проте проект був повністю провалений, за що Тарута та його наступник на посаді очільника Донеччини Олександр Кіхтенко отримали на горіхи від Президента Петра Порошенка. У червні 2015 року Глава держави підкреслив, що керівництво Донецької області зірвало будівництво фортифікаційних споруд, призначивши підрядником родича одного з нардепів. «У Донецькій області було прийнято рішення зробити підрядником родича одного з народних депутатів, який володіє будівельною компанією, який зірвав усі терміни і буде притягнений до відповідальності», – зазначив Порошенко. Президент уточнив, що прізвище цього родича – Тарута.

Всі вищеописані приклади є доволі показовими з точки зору необхідності відділення політики від бізнесу. Залежність підприємництва від політичної ситуації призводить до зростання корупційної складової. При тому ж таки Януковичі розвивалися в основному близькі до нього компанії, тоді як всі інші повинні були платити відкати за можливість працювати.

Така ситуація впливала на зниження інвестиційного клімату та негативно відображалась на позиціях України в міжнародних рейтингах. Наприклад, у 2011 році, за рік правління Януковича, Україна скотилася у рейтингу сприятливості ведення бізнесу «Doing business» зі 142 до 145 місця, а у 2012 році – до 152 місця.

Подібну негативну тенденцію можна спостерігати і в антикорупційних рейтингах. В індексі сприйняття корупції за 2011 рік Україна опустилася з 134 місця на 152-е. У 2013 році по відношенню до 2012-го в загальному агрегованому рейтингу корумпованості наша країна скотилась на 10 пунктів по параметру політичної та фінансової корупції. Міжнародна антикорупційна організація Transparency International у 2013 році зазначала, що умови для ведення довгострокового бізнесу в Україні значно погіршилися. Основні причини – корумпований протекціонізм і злиття політичних та бізнес-інтересів.

У своєму виступі на бізнес-форумі «Level Up Ukraine 2017» Сергій Тарута заявив, що більша політична активність бізнесу підвищить інвестиційну привабливість України. Проте, згідно з доповідями провідних антикорупційних організацій, ефект від заполітизованності бізнесу зовсім протилежний. Тому всі потуги Тарути поєднати підприємництво і політичну складову є нічим іншим, як лобіюванням власних інтересів.

До речі, в Україні лобізм не є законною діяльністю, тому подібні спроби можна назвати політичною корупцію. А оскільки від самого Тарути ідей щодо законопроекту по узаконенню лобізму поки не лунало, то відповідно він цього і не приховує.

Ностальгія за часами Януковича в активності Сергія Тарути бере верх над прогресивними ідеями розвитку держави. Можливо саме тому його політичний проект – партія «Основа» дуже сильно пов’язана із колишніми «регіоналами».

Однак навряд чи пропозиції, які попахують корупцією, принесуть колишньому олігарху дивіденди у вигляді голосів на виборах.

Анна Межова

Новини за змістом

Загрузка...
Загрузка...
Close