Втрата дому – це найстрашніший сценарій, який прописала Росія для тисяч українських сімей. З настанням холодів питання, де жити тим, у кого агресор забрав все, стає ще більш актуальним. Одним з тимчасових рішень є розбудова модульних містечок. Щоправда, руйнування української енергетичної інфраструктури російськими агресорами ставить під сумнів, що в таких будиночках можна буде комфортно пережити зиму. Журналіст 1News побував в одному з таких поселень у Київський області та записав історії людей, які знайшли тут прихисток.
«Мій будинок згорів у березні, числа 18-го. Мене вже не було, але сусідка по будинку була в той момент і вона розповіла, що туди попав снаряд і він загорівся. Так як уже нікого не було, була ніч і ніхто його не тушив, тому будинок повністю згорів», – розповідає Зоя Дмитрівна, яка проживає у модульному містечку в Бучі з червня.
Жінка згадує, що 6 березня, коли окупанти вже практично зайшли у Бучу, вони з чоловіком самостійно через Романівський міст вийшли у Київську область (цей міст, що поєднує Бучу, Ірпінь та Ворзель із Києвом було зруйновано окупантами під час їхнього перебування на Київщині – ред.). Але повернулися в Бучу вже у травні.
«Коли не було постійного житла, то ми жили у знайомих. А тоді на три тижні зняли квартиру. Потім ми написали заяву і нам міська влада відповіла, що як тільки відкриється це містечко, то нам повідомлять і ми можемо заселитися», – додає Зоя Дмитрівна і зазначає: «Лише б ми перемогли, а все інше ми перетерпимо».
Станом на 22 жовтня 2022 року тільки на території Бучанської територіальної громади зареєстровано 7637 внутрішньо переміщених осіб. З них 3419 людей з Донецької області, 1602 – з Луганської, 382 особи з Криму. Окрім того, за офіційними даними, мешканців Київської області, у яких зруйноване житло через військові дії країни-агресора, налічується 498. Про це 1News повідомили в Бучанській міській раді.
З цих людей 460 проживають у модульних будиночках на території Бучанської громади.
Оксана Поліщук, адміністратор одного з модульних містечок в Бучі, розповідає, що 4 березня її будинок знищила російська бомба.
«4 березня в сім годин вечора ми знаходились в квартирі, ще навіть в підвал не ходили, то прилетів літак низенько, дуже низько. І одним ударом 45 квартир було знищено. Бомба увійшла в 3 поверх, а ми знаходилися на 2-му… На сьогодні наш будинок вже повністю демонтували, оскільки він ніс загрозу для вцілілої частини. Зараз будинку вже немає», – розповідає Оксана, яка стала першою жителькою побудованого навесні модульного містечка в Бучі.
Вона додає, що спільне горе дуже згуртувало людей і кожен намагається допомогти одне одному. «Величезна дяка, я не очікувала, що відгукнеться така кількість людей, особливо сусіди… В перші дні, коли ми тільки поселилися (в модульному містечку – ред.), пакети неслися з усім на світі. Тисячами. Люди віддавали, починаючи від консервації, закінчуючи ложкою, виделкою і всім іншим. Волонтери… Настільки такий рух, неочікувано… Не гуманітарні грузи, машини закордонні, а місцеві. От з кожного по ниточці. Знаєте, кожний приніс кульочок – оце посуд, оце постіль», – зауважує Оксана.
В Київській області розташовано всього 500 модульних будинків, з яких 417 у модульних містечках. Про це 1News повідомили в Департаменті комунікацій Київської обласної військової адміністрації.
88 модулів, кожен з яких розрахований на чотирьох людей, розташовані у Бучі, ще 88 у Бородянці і стільки ж у Макарові. У Ворзелі встановили 30 модулів, а у Гостомелі – 132.
Днями ще одне модульне містечко відкрилось у Василькові. Відкриття відбулося спільно з Міністром розвитку громад та територій України Олексієм Чернишовим, Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Польща в Україні Бартошем Ціхоцкі та мером Василькова Наталією Баласинович.
Модульне містечко у Василькові містить чотири моноблоки по 22 житлові кімнати в кожному. Тут проживатимуть 352 людини. Містечко повністю укомплектоване необхідною побутовою технікою, а кімнати мешканців – меблями. Для дітей облаштували дитячий майданчик поряд.
«Дякую за плідну співпрацю Міністерству розвитку громад і територій та Уряду Польщі. Впевнений, що попереду ще багато нових проектів на підтримку наших людей і розвитку Київщини», – сказав Олексій Кулеба.
Наталія Баласинович, в свою чергу, відмітила чутливість моменту, з яким 29 жовтня відкривали модульне містечко у Василькові та подякувала «справжнім друзям» з Польщі.
https://www.facebook.com/Nataliia.Balasynovych/videos/664427355241377/
На запит 1News Київська обласна військова адміністрація повідомила, що всі перелічені модульні містечка на Київщині встановлені за підтримки Республіки Польща.
Юрій Михайлович, який проживає у модульному будинку в Бучі, також згадує добрим словом поляків. «Все сделано для людей. Поляки постарались. Они помогли и приезжали сюда смотреть, как люди живут. И помощь привезли, я помню даже мед раздавали. Поляки очень дружелюбно относятся», – розповідає чоловік, який вимушений був залишити свою домівку у Слов’янську Донецької області і знайти прихисток на Київщині.
«Бомбы летали вокруг, вы понимаете, и мы вынуждены были выехать. Я поехал сюда, потому что у меня друг в Ворзеле. И он мне помог поселиться здесь… Но мы, конечно, хотим вернуться после освобождения. Только когда оно будет? Сейчас, конечно, обстановка уже получше, их (російських військових – ред.) выгнали уже за Красный Лиман. Но все равно, бои идут, прилеты есть и в Славянске. И никто не знает, куда оно сегодня или завтра прилетит. Тем более, я инвалид», – додає Юрій Михайлович.
В Бучанській міській раді повідомили 1News, що першочергове право на забезпечення житловим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання мають:
- Багатодітні сім’ї;
- Сім’ї з неповнолітніми дітьми;
- Особи з інвалідністю I та II групи;
- Учасники бойових дій;
- Особи з інвалідністю внаслідок війни.
Тетяна проживає у Бучанському модульному будиночку разом з мамою, яка має інвалідність II групи. Жінки родом з Донеччини, і це їхня друга втеча від війни.
«Я с оккупированной территории, с Донецкой области, которая была оккупирована в 2014 году. После оккупации мы два года прожили на украинской территории. Но, к сожалению, в один из дней мой муж был похищен боевиками, так как у нас была проукраинская позиция. И он просто вышел из дома и не вернулся. (Чоловіка Тетяни Валерія Матюшенка викрали в липні 2017 року. Так звані органи «ДНР» провели в будинку родини обшук і сказали, що чоловіку інкримінують співпрацю з СБУ та шпигунство на користь України. За даними Тетяни, її чоловік засуджений сепаратистським судом на 10 років та відбуває покарання у Макіївській колонії суворого режиму №32. В колонії він переживає тортури та не отримує необхідного лікування, хоча має серйозні хвороби– ред.) После чего я выехала на подконтрольную Украине территорию, город Славянск. Где я и проживала с августа месяца 2017 года. Но сейчас снова война ворвалась в наш дом и я вынуждена была покинуть Славянск, так как вы знаете, что теперь это горячая точка. У России это навязчивая идея захватить и Славянск и вообще всю Донецкую область. Тем более в 2014 году Славянск был уже оккупирован, и Украина его освобождала. Были очень жестокие бои», – розповідає свою історію Тетяна.
Вона додає, що її мама у січні 2022 року пережила перший інсульт, а другий стався на кордоні з Польщею.
«Мы провели три недели в Польше и после чего нам предложили поехать в Италию на полный социальный пакет. Но, к сожалению, ничего этого мы не получили. Нас поселили в Каритасе (Карістас – благодійна організація греко-католицької церкви, надає допомогу з житлом для потребуючих – ред.). Мы прожили там 5 месяцев, немножко поднасобирали денег и вот приехали сюда. И вот меня поселили здесь в модульном домике… Что хочу сказать, я очень довольна. Потому что мы в тепле, нам постоянно помогают волонтеры. У нас есть горячая вода», – додає Тетяна.
Жінка зауважує, що у майбутньому дуже хотіла би повернутися до Слов’янська, але розраховує це зробити вже з чоловіком, який зараз перебуває у російському полоні.
«Я буду тут, пока будет небезопасно в Славянске. Я планирую вернуться, потому что я уже привыкла к этому городу. И что еще меня здесь держит, так это борьба за моего мужа. Я рассчитываю, что в конце концов будет обмен и мне удастся освободить мужа и мы уже вместе будем решать дальнейшие наши действия. Но пока в планах оставаться здесь», – розповідає Тетяна.
Тетяна написала листа Президентці Європейського парламенту Роберті Мецолі, в якому виклала історію своєї родини та попросила посприяти визволенню з полону її чоловіка. Вона сподівається, що міжнародний розголос допоможе родині нарешті возз’єднатися. А поки Тетяна та сотні інших людей, які залишились без даху над головою, продовжують жити у тимчасових модульних будинках.
Жителі цих будиночків в цілому дуже задоволені умовами проживання, однак зараз, коли ворог цілеспрямовано руйнує енергетичну інфраструктуру України, стикаються з новими викликами. Оскільки модульний будинок повністю електрозалежний, то тривалі відключення світла впливають на умови проживання. Коли по 6 годин за добу немає світла, то будинок, який опалюється за допомогою обігрівачів, встигає повністю охолонути.
На цю проблему звертає увагу Юрій, який проживає у містечку з мамою-інвалідом. «Мені тут ще якось більш-менш, але в мене матір інвалід. То вона мерзне постійно. По 8-10 часов світла немає. Не можна їсти приготувати… Зараз йде зима, всі комунікації йдуть поверху, неутеплені… І з водою проблеми, бо ми запітані десь на Ворзелі. Тому в нас як є світло, то немає води, а як є вода, то немає світла. Получається, ні їсти приготувати, ні хату прогріть», – розповідає чоловік.
Квартира Юрія у Бучі постраждала від агресії росіян напочатку березня. «5 березня, коли вже були в окупації, то «орки» розстріляли мій будинок. Із-за чого в багатоповерховому будинку згоріли квартири і одна з них моя… Вже стільки часу пройшло, але ніяких контактів (з місцевою владою – ред.) не було. Одна експертиза була, друга, третя. Щось хтось вирішує. Але ніхто нічого не пропонує мені… Мені би дуже хотілось, щоб хтось з місцевої влади хоча би приїхав сюди і вислухав, може ми їм можемо запропонувати, як вирішити наші проблеми із житлом. Тому що ніхто сюди не приїжджає і ми нікому не потрібні», – ділиться враженням чоловік.
Жителі модульних містечок проживають в них безкоштовно і не сплачують за комунальні послуги. Більше того, проживати в них вони можуть стільки, скільки їм потрібно. Кінцевої дати виселення влада не встановлює.
Єдине, про що дуже просять жителі, так це забезпечити їх генераторами на зиму та за можливістю завезти необхідні медикаменти.
Список потрібних ліків залишаємо внизу. При бажанні допомогти, ви можете звернутись до редакції і ми скоординуємо вас з адміністрацією модульного містечка в Бучі:
- – Тіотриазолін 2,5% – 2.0 мл (16 уколів)
- – Армадин 2 мл (8 уколів)
- – Кортексін 10 мг (1 ампула на добу внутрішньом’язово (8 уколів))
- – Ліцетам 0,25 г або Ноотропіл 0,4 г (14 таблеток)
- – Цераксон (60 таблеток)
- – Трифас 10 мг. Прийом на постійній основі
- – Еплепрес 50 мг. Прийом на постійній основі
- – Конкор 2.5 мг. Прийом на постійній основі
- – Тридуктан 35 мг. Прийом на постійній основі
- – Клівас. Прийом на постійній основі
- – Раміприл 5 мг. Прийом на постійній основі
- – Церебрум композитум 2.2 мл. 5 ампул
- – Нейробион або вітаксон – 16 ампул
- – Тівортін у сиропі
- – Веносміл
- – Арлеверт
- – Цераксон
- – Лірика або аналог
- – Карбомозепін
При бажанні допомогти, ви можете звернутись до редакції і ми скоординуємо вас з адміністрацією модульного містечка в Бучі.
1News (Анна Межова, Валерій Швець)
