Ексклюзивне

Ігри антикорупціонерів: кишенькові аудитори НАБУ

16 квітня 2015 року Указом Президента в Україні офіційно було створене Національне антикорупційне бюро. На цей правоохоронний орган з широкими силовими повноваженнями покладається попередження, виявлення, припинення та розкриття корупційних злочинів, до яких причетні держслужбовці категорії «А». Однак за два роки існування бюро скоріше перетворилося не на головного борця з корупційною гідрою, а на структуру, яка постійно перебуває в епіцентрі скандалів. Причин – декілька. З одного боку, враховуючи критичний рівень корупції в Україні, боротьбі з нею чиниться шалений опір. З іншого, численні друзі НАБУ додають йому проблем постійним підняттям градусу напруги.

 

Один з останніх скандалів –  пов’язаний з призначенням аудитора НАБУ за квотою Верховної Ради. Згідно із Законом «Про Національне антикорупційне бюро України», незалежна оцінка (аудит) ефективності діяльності Національного бюро, його операційної та інституційної незалежності має проводитись щороку. Зазначену оцінку проводить комісія зовнішнього контролю у складі трьох членів – від Президента, від Уряду та від Верховної Ради. Зазначається, що в разі наявності висновку аудиторів про неефективність діяльності НАБУ та неналежне виконання обов’язків його директором, – останній може бути звільнений. Власне саме ця норма закону і стала головним мотиватором для призначення «правильних» аудиторів. Частині представників влади дуже хочеться звільнення Артема Ситника, а іншій – конче необхідно зберегти його на посаді. Саме тому і з боку влади, і з боку громадських активістів проводиться кропітка робота з призначення лояльних ревізорів.

Раунд перший: бій у Верховній Раді

Кандидатами в аудитори НАБУ від Верховної Ради до останнього були Роберт Сторч та Найджел Браун. Останнього, за словами деяких депутатів, наполегливо рекомендувало оточення Президента. І це при тому, що першочергово антикорупційний комітет Верховної Ради радив проголосувати саме за кандидатуру американського юриста Сторча.

Ситуація розгорталася вкрай цікаво. На дискредитацію кандидатури Найджела Брауна була кинута вся антикорупційна братія на чолі з громадськими активістами, певними ЗМІ та депутатами від групи «Єврооптимісти». Почалося з того, що Центр протидії корупції вустами його керівника Віталія Шабуніна звинуватив Брауна у тому, що той нібито отримував гроші з офшорів російських олігархів. Далі Найджела Брауна – приватного детектива з Великобританії, який працював у Скотланд-Ярді, за допомогою маніпулятивних костюмованих мітингів, перетворили на «лижного інструктора». Чи йдуть подібні активності на користь іміджу України – питання скоріше риторичне. Але причина нападок на Брауна лежить на поверхні: він встиг розкритикувати роботу НАБУ.

«НАБУ є дуже важливим органом в системі боротьби з корупцією, але якщо врахувати всі ресурси, які витрачаються на його діяльність – гроші, людські ресурси, – то тоді потрібно, напевно, зробити висновок про те, що результати діяльності на сьогоднішній день є посередніми», – сказав Браун в інтерв’ю «Інтерфакс-України», чим вочевидь дуже роздратував друзів голови антикорупціоного бюро.

Так чи інакше, але 21 березня у Верховній Раді таки відбулося голосування за аудитора НАБУ від парламенту. Щоправда, закінчилося воно нічим – жодна з кандидатур не пройшла. Браун набрав 200 голосів, тоді як Сторч, за якого «топили» антикорупціонери, на рейтинговому голосуванні отримав 178 голосів. Тобто фактично депутатський корпус розділився порівну.  І це при тому, що протягом місяця депутати Сергій Лещенко, Мустафа Найєм та Єгор Соболєв, які приписують собі лаври боротьби з корупцією, запевняли суспільство у тому, що «Народний фронт» та БПП протягують свого «кишенькового аудитора».

Провал у призначенні аудитора по квоті парламенту, очікувано, був поданий антикорупціонерами, як їхня перемога. Адже за день до голосування у Раді під стінами парламенту була проведена костюмована акція проти призначення аудитором Найджела Брауна. Центр протидії корупції разом із згаданими Лещенком та Соболєвим у костюмах Панди, Пікачу, Лунтіка та інших мультиплікаційних героїв робили вигляд, що таким театром абсурду намагаються відстояти незалежного кандидата в аудитори НАБУ.

 

Виконавчий директор Центру протидії корупції Дар’я Каленюк у костюмі лижного інструктора, депутати Єгор Соболєв та Сергій Лещенко, виконавчий директор «Transparency International Ukraine» Ярослав Юрчишин

В ході обговорення кандидатів в аудитори у Верховній Раді лунали досить обґрунтовані претензії до тих, хто активно просуває Роберта Сторча. Зокрема, депутат від БПП Іван Мельничук закликав поважати альтернативну думку і не приватизувати право на більшість в антикорупційному комітеті: «Перестаньте паплюжити всіх і вся, хто має іншу думку, яка не збігається з вашою. Перестаньте паплюжити себе, тому що тільки ви поливаєте брудом одного з кандидатів», — зазначив він.

 

Депутат від «Самопомочі», голова антикорупціоного комітету Верховної Ради Єгор Соболєв

Лідер фракції «Народний фронт» Максим Бурбак був ще більш відвертий, звертаючись зокрема до «Самопомочі»: «Не може бути диктат політичної сили, яка потім ховається у сміття. Перестаньте людей шантажувати та лякати».

 

На задньому фоні голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін

Раунд другий: бій за аудитора від Кабміну

Між тим, поки пристрасті навколо аудитора від парламенту вщухли, борці з корупцією часу не гають і намагаються вплинути на те, хто буде аудитором від Уряду.

Декілька днів тому всюдисущий Центр протидії корупції на чолі із знаним любителем рольових ігор Віталієм Шабуніним (дивись фото вище) рекомендували Кабміну трьох кандидатів в аудитори НАБУ. Ними стали: американка Марта Берш (яку друзі Віталіка і деякі ЗМІ чомусь називають Борщ для більшого ефекту, хоча англійською прізвище пишеться Boersch – ред.),  колишній американський прокурор, яка домоглася ув’язнення у США українського прем’єр-міністра Павла Лазаренка, Карлос Кастресана – іспанський прокурор, який вважається одним з найвідоміших борців з корупцією у світі, і Джованні Кесслер – італійський юрист і гендиректор Європейського управління боротьби з шахрайством (ОЛАФ). Одразу зазначимо, що кандидатури справді достойні. Щоправда, серед них є тільки один, кого згодом антикорупціонери назвуть «найдостойнішим».

Народний депутат Сергій Лещенко добре знайомий з Мартой Берш. У червні 2016 року він зробив ось такий допис у «Фейсбук»: «На этой неделе в Киев ненадолго приехала легендарная личность. Ее мало кто знает в Украине, но она – героиня одной из моих книг и настоящая молодец. Ее зовут Марта Берш, она – американский прокурор, которая вела дело Павла Лазаренко Мы встретились с Мартой за ланчем в американском посольстве, в ходе которого она признала, что согласилась бы несколько лет поработать прокурором в Украине. Благо, русским она владеет как выпускник бакалаврата Университета Орегона по русскому языку и литературе. Именно с такими людьми, а не очередными кумовьями президента или назначенцами политических партий, может строиться настоящее независимое правосудие в Украине».

 

Більше того, у 2016 році Марта Берш брала участь у навчанні детективів українського антикорупційного бюро. Американського юриста запросила до Києва правозахисна організація «Тransparency International Україна» (очолює її Ярослав Юрчишин – товариш Віталія Шабуніна, який також брав участь у костюмованому мітингу щодо аудитора від Верховної Ради – ред.) спільно з Центром протидії корупції (так-так, це знову Шабунін – ред.) та посольством США, як «експерта, залученого в український контекст і знайомого з особливостями української корупції».

І що ж це виходить, американська товаришка українських антикорупціонерів, яка навчала детективів НАБУ тепер рекомендується для того, щоб провести аудит того самого НАБУ? Якось попахує конфліктом інтересів. Однак, за планом, максимум зусиль з боку громадських грантових організацій, лояльних до них ЗМІ та нардепів буде направлений саме на підтримку кандидатури пані Берш. А це виходить така сама маніпуляція, за яку активісти критикували депутатів при розгляді кандидатур Сторча та Брауна. Тільки у даному випадку все робиться з широко розкритими від захвату ротами – вона ж посадили самого Лазаренка!!!

Два інших кандидати, яких громадські організації пропонують уряду на посаду аудитора НАБУ –  Карлос Кастресана і Джованні Кесслер, при цьому є справді більш незалежними.

Чого вартий лише досвід роботи Кастресана у Гватемалі. Він є найвідомішим антикорупціонером у світі, який посадив до в’язниці 150 впливових гватемальців. Серед них колишній президент країни, три колишніх міністра внутрішніх справ, чотири з п’яти генералів армії, три директора національної поліції, бізнесмени, конгресмени, наркоторговці, торговці дітьми і жінками.

 

Карлос Кастресана, іспанський прокурор, екс-голова створеної ООН Міжнародної комісії по боротьбі з безкарністю в Гватемалі

У 2015 році Кастресан в інтерв’ю українському виданню «Новое время» говорив про те, що одним з найважливіших моментів своєї роботи вважає те, що був підзвітний тільки генеральному секретарю ООН, і навіть від нього не залежав безпосередньо, фінансування його відомство отримувало від країн-донорів. «Повірте, якщо ви в Україні візьмете від уряду хоча б частину коштів, бюро вже не буде по-справжньому незалежним», – переконує він НВ. Хто у нас фінансує НАБУ? Ото ж бо й воно.

Якщо говорити про Джовані Кесслера, якого також пропонують в аудитори антикорупціоного бюро, то він в цьому питанні не новачок. У грудні 2014 року коаліція українського парламенту висувала його одним з трьох членів Конкурсної комісії Національного антикорупційного бюро. А у листопаді 2015-го він відмовився від призначення до конкурсної комісії з обрання антикорупційного прокурора за квотою Верховної Ради. «Я дізнався про це з повідомлень у ЗМІ. Якби вони особисто спитали мене про таку номінацію – я би відмовив», – заявляв він.

 

Джованні Кесслер, італійський юрист і гендиректор Європейського управління боротьби з шахрайством (ОЛАФ)

Кесслер, як директор Європейського управління боротьби з шахрайством (OLAF), вже давав Україні поради, як боротися з корупцією: «Комплексна боротьба з корупцією не може обмежуватися поодинокими випадками її викриття, потрібна всеохопна стратегія. Вам слід почати із запобігання цьому явищу. Ви повинні мати хороше, прозоре управління й добре законодавство, наприклад про тендери, яке ускладнювало б вплив на них і полегшувало виявлення випадків хабарництва».

Якщо антикорупційна братія насправді має намір лобіювати кандидатуру Марти Берш, це стане доказом того, що всі вони є такими ж залежними від впливу зверху, як і, наприклад, депутати, яких вони звинувачують у несамостійності. Де тоді різниця між корумпованим нардепом і самоназваним антикорупціонером, який відстоює думку свого спонсора?

Висновок напрошується невтішний: розраховувати на незалежний аудит роботи НАБУ навряд чи можна. З одного боку, свою оцінку буде давати «кишеньковий аудитор» від Ради, з іншого – лояльний до керівника НАБУ контролер від антикорупціонерів. Залишається сподіватись, що третій ревізор, якого обере Президент, стане тим, хто насправді зможе сказати, чи є за що звільняти Артема Ситника. Хоча, почекайте. Це все плід уяви автора, адже в ефірі одного з телеканалів депутат від БПП Борислав Розенблат проговорився, що Президент запропонує від себе Найджела Брауна. Так і сказав: «Президент внесе кандидатуру Брауна. Ой (тут він, мабуть, зрозумів, що ляпнув зайвого – ред.), ну цей…я про таке чув, читав у ЗМІ». Виходить – діло труба, перевіряти НАБУ будуть ті, кого призначать не просто зі скандалом, а ще й за великі мішечки із зеленими папірцями.

Анна Межова

One Comment

  1. руководитель американской бригады прокуроров Марта Борщ вместе с руководителем украинской бригады “важняков” по делу 49-800 (Лазаренко-Тимошенко,Фалькович,Гравец,…) Максом Якубовским (ныне-прокурор Южного Округа) сделала все,чтоб отмыть кровавую преступницу Тимошенко до “потерпевшей Лазаренко”(с) и помочь властям США закрысить миллиарды долларов,украденных Пашей-Юлей у народа Украины!

Back to top button