Астрономи висунули нову гіпотезу щодо існування дев’ятої планети Сонячної системи
Астрономи Костянтин Батигін і Майкл Браун з Каліфорнійського технологічного інституту в Пасадені опублікували нові подробиці про гіпотетичну дев’яту планету Сонячної системи, які змінюють уявлення про її місцезнаходження, пише 1NEWS з посиланням на prm.ua.
За словами вчених, які в 2016 році вперше припустили її існування, загадкова планета Х летить по більш витягнутій орбіті. Результати розрахунків, доступні в репозиторії arXiv і прийняті до публікації в The Astrophysical Journal Letters, допоможуть знайти планету, якщо та дійсно існує.
Головним доказом служила видима кластеризація орбіт шести екстремальних транснептунових об’єктів (ЕТНО), які ніколи не наближаються до Сонця ближче ніж на 30 астрономічних одиниць (а.о.) і можуть віддалятися від нього більше ніж на 150 а.о. (За а.о. умовно приймається середня відстань від Землі до Сонця). Орбіти ЕТНО розташовані так, що їх лінії апсид, що з’єднують найближчу до Сонця точку орбіти з найвіддаленішою точкою, знаходяться приблизно під одним і тим же кутом. Таке вирівнювання пояснюється існуванням якогось великого тіла, гравітація якого впливає на ЕТНО.
Оскільки з того часу було відкрито більше ЕТНО, в 2019 році астрономи переглянули дані. Маса планети повинна бути всього в п’ять разів більша за масу Землі (а не в десять разів), а її орбіта характеризувалася малим ексцентриситетом. Однак тепер Батигін і Браун знову оновили свою гіпотезу, в цей раз з огляду на, який вплив планета повинна була надавати на крижані тіла Хмари Оорта за весь час існування Сонячної системи.
Сонце, ймовірно, сформувалося в зіркоутворюючій хмарі разом з іншими зірками. У цих умовах навколо молодої Сонячної системи мала б виникнути внутрішня хмара Оорта, оскільки проходячі поруч зірки штовхали б крижані тіла до Сонця. Нові симуляції показали, що Дев’ята планета за мільярди років існування повинна впливати на орбіти тіл в хмарі, які б змішувалися з ЕТНО пояса Койпера і демонстрували орбітальну кластеризацію, яка, однак, слабшай, ніж у транснептунових тіл.
За словами вчених, в сукупності отримані результати показують, що для пояснення спостережуваних даних потрібна планета Х з більш віддаленою і витягнутою орбітою, ніж це припускали попередні дослідження. Водночас ексцентриситет не може бути занадто великий, тому що він би змінив спостережувану картину кластеризації.
