Від яких махінацій не рятують «Прозорро» і Закон

Кілька років тому між журналістами «НГ» і делегацією грузин, які запроваджували Prozorro, виникла невелика дискусія. Ми стверджували, що нова система в Україні не зможе вирішити всіх проблем, грузини – вірили, що так.

На наш закид, що будь-яку прозору систему можна обійти, банально порушивши закон, тобто правила системи, наші колеги з нерозумінням відповіли: «Ну, цим же має займатись прокуратура».

Проблема була у тому, що ми знали, як працює наша прокуратура.

З тієї дискусії  минуло достатньо часу, аби узагальнити досвід і виокремити способи, якими українські корупціонери обходять найпрозорішу у світі систему. Усіх їх можна звести до кількох сегментів, передає 1News.

1. Державний замовник або переможець тендеру скоює кримінальний злочин. Цих історій, на жаль, багато, і було би набагато менше, якби правоохоронні органи працювали бодай на мінімальному рівні ефективності.
2. Державний замовник свідомо порушує правила Prozorro, тобто порушує Закон про публічні закупівлі.  Тут відповідальність розділена між контролюючими органами, які не карають і керівниками вищих щаблів, які ніяким чином не реагують на те, чим займаються їхні підлеглі.
3. «Логічні дірки» в самому Prozorro.  Жодна система не є досконалою, і вертляві юристи час від часу знаходять способи, як провести корупційний тендер, не порушивши закон. Однак із цим – найпростіше. Система ладна самостійно залатати дірки або ж запропонувати зміни до законодавства, що часто й робить.

Тобто в більшості випадків проблема Prozorro полягає не в ній самій, а в безкарності корупційних учасників тендеру.

Можете пересвідчитись в цьому особисто, переглянувши список способів обійти Prozorro, які ми назбирали за останній рік.

(а) Замовників ніхто не карає за те, що вони прописують дискримінаційні вимоги в тендерах.

(б) Замовників ніхто не карає за неправомірне відхилення учасників та визнання переможцями найдорожчих.

(в) Замовникам ніхто не забороняє відміняти торги після того як переможцем стала небажана компанія. Наприклад, можна змінити фінансування видатків з однієї статті бюджету на іншу, а відтак і зняти фінансування з тендерної угоди, по якій учасник вже поніс затрати на 0участь в торгах (заплатив за банківську гарантію, витратив час своїх працівників).

(г) Шахраї використовують у своїх цілях, скачані з «Прозорро» документи (сертифікати, техумови, персональні дані робітників тощо) учасників інших тендерів.

(ґ) Учасники можуть завантажувати підроблені в фотошопі документи.

(д) Учасники можуть виграти з пропозицією одного товару (якісного і дорогого), але потім постачати інше (дешеве та неякісне) по змові з замовником (наприклад, ось замінили діалізатори з німецьких на єгипетські).

(е) Замовники продовжують розбивати свої закупівлі на багато окремих лотів, щоб учасникам було дорожче оскаржувати в АМКУ, оскільки скарга оплачується за кожен окремий лот.

(є) Замовники можуть розбивати свої закупівлі на купу різних процедур з одним кодом CPV (код товару закупівлі). Це дозволяє їм не тільки убезпечитись від масового оскарження, а й  непокаранно проводити через торги пов’язані пари. Річ у тому, що на так званих «українських порогах» (до 133 тис євро. для товарів і послуг і 5,15 млн євро. для робіт) оцінка документів учасника проводиться після аукціону. Тому замовник може визначити переможцем першу ж фірму, а наступну – не перевіряти взагалі, навіть якщо вона має спільного засновника з переможцем. Якби ж процедура не була розбита на «українські» пороги, а проводилась як «європоріг», то замовник спочатку побачив би пов’язаних учасників і мав би їх відхилити.

(ж) Замовники можуть довго-довго приймати товар від переможця тендеру – аж до зриву термінів поставок і накладення штрафних санкцій.

(з) Замовники можуть не приймати від учасників зразки товару та документи (наприклад, Голова тендерного комітету не захотів брати в руки документи фірми, яка економила шляховикам Кличка 2 мільйони).

(и) Замовники можуть встановлювати такі умови оплати, що звичайний бізнес на них не спокуситься – наприклад, оплата через 180 днів після поставки. Однак «своєму» переможцю гроші можуть заплатити відразу, без жодних відстрочок.

(і) Учасники можуть легко вступати в змови між собою, покарання за це дуже складне, відкладене у часі, і легко відбивається в судах завдяки роботі з судами.

(ї) Замовник може визнати небажаного учасника переможцем торгів перед довгими вихідними (наприклад, в п’ятницю напередодні 1 травня), і тоді учасник може не встигнути за 5 календарних днів подати документи, які подаються переможцем торгів.

(й) В законі немає розподілу документів учасників торгів на цінові та нецінові, тоді як «Прозорро» має частину документів відкривати до аукціону, а частину – пізніше. Це дозволяє замовникам маніпулювати («ФОПа, який самочинно зменшив строк харчування школярів Бахмута, знесли з торгів за кухаря без диплома»).

(к) Існуюча система дозволяє замовникам масово підіймати ціни на закуплені товари додатковими угодами нібито у зв’язку з ринковою кон’юнктурою.

(л) Закон не забороняє формувати лоти так, щоб в один лот входили якісь популярні і один ексклюзивний товар, який виробляє єдиний виробник, а значить весь лот може виграти лише ексклюзивний дилер цього виробника.

(м) В будівельних тендерах можуть не публікувати проектну документацію і тоді учасник не може навіть сформувати свою пропозицію для участі в тендері (У Кличка покажуть проект ремонту Шулявського мосту тільки тому, хто «наосліп» виграє тендер на 600 мільйонів)

(н) Замовнику ніхто не забороняє оприлюднювати лише частину технічних вимог, по яким знову ж таки не можна сформувати пропозицію.

(о) Замовник може замовити невеличкий об’єм чогось без відкритих торгів по «допороговій» закупівлі, а потім дозамовити уже велику купу по переговорній процедурі для уніфікації, мовляв не міняємо коней на переправі.

(п) Замовнику ніхто не забороняє встановлювати обмежені строки поставок, у які може вкластись лише той, хто по змові з замовником вже почав це робити до торгів.

(р) Замовник може встановити обмежені строки поставки товару з правом відмовитись від угоди у випадку відсутності бюджетного фінансування. При цьому учасник торгів має купити, розмитнити і сертифікувати товар за свої гроші, але ризикує не отримати від замовника коштів, бо може програти тендер, і залишитись в збитках.

(с) Від учасників вимагають гарантійні листи від виробників чи регіональних представництв на поставку товарів по конкретній закупівлі. Це дозволяє «відкривати касу» на видачі гарантій, коли по тендеру конкретної лікарні одній фірмі дають без питань, іншій – ні. А на тендері другої лікарні представник виробника видасть гарантії навпаки, і таким чином саме цей представник фактично вирішить долю тендерів цих лікарень, визначивши переможця за своїми комерційними правилами.

(т) Абстрактне або дивне написання вимог, коли можна виконати їх на свій розсуд і замовник покарає «чужого» переможця, або не побачить проблем якщо переможцем є «свій».

(у) Замовник може в останній момент внести в тендерну документацію вимогу до учасника надати якийсь документ, який держоргани надають довше, ніж тиждень, на який продовжується строк торгів. Тобто виконати цю вимогу може лише завчасу попереджений учасник.

(ф) Замовник може закуповувати роботи і вимагати ліцензії на їх проведення. Хоча насправді 90% вартості закупівлі коштують товари в складі робіт. Наприклад, закупівля робіт по встановленню LED-освітлення означає, що майже всі гроші підуть на світлодіоди, але тендер може виграти лише власник ліцензії на будівельні роботи, а не виробник діодів.

(х) Замовник може закуповувати харчі, формуючи ціну комплекту. Наприклад, в комплект входить 1 кіло сосисок, 1 кіло осетра, 1 літр сметани, 1 кіло картоплі і їх ціна сумується. «Свій» учасник може виграти тендер запропонувавши сосиски, сметану і картоплю по завищеній втричі ціні, але осетра пообіцяти за дві гривні. І тоді сумарно його пропозиція буде нижче від добросовісних учасників, які напишуть в своїй заявці реальну ціну осетра. А тоді по змові з замовником поставити сосиски, сметану і картоплю, а осетра не постачати взагалі.

(ц) Закупівлі замість держорганів можуть проводити держпідприємства, у яких вищий поріг для відкритих торгів, і тому вони можуть обмежуватись неконкурентними процедурами (наприклад, «Укрзалізниця» передає замовлення на свої шпальні заводи).

(ч) Проведення закупівель по лізинговим схемам, які не підпадають під закон про публічні закупівлі.

(ш) Дуже розмиті визначення «замовника в розумінні закону», які дозволяють цілим групам замовникам не проводити публічні закупівлі.

(щ) Державні органи можуть приймати нормативно-правові акти, які обмежують коло учасників тендерів (наприклад, постанова уряду №937 про охорону окремих об’єктів, яка змушує залучати лише поліцейську охорону).

 

Джерело: Наші Гроші